Коли за нас гальмуватимуть, викликатимуть лікаря та замовлятимуть йогурт...

„Ми рушаємо з місця. Авто розганяється дуже динамічно, впевнено. Начебто зненацька – у житті так нерідко буває - з’являється пішохід. Ви ще не встигли отямитися, а машина вже зупинилася. Сама. За метр від чоловіка... Водій завжди може відволіктися: щоб увімкнути радіо, подивитися, що робить дитина на задньому сидінні тощо. Наша система –на сторожі щосекунди.”

Для цього автомобіль обладнали відеокамерою тримірного сканування й комп’ютером із програмою, що розпізнає людей. Молодих і похилого віку, високих і малого зросту, тих, що йдуть, біжать, сидять, стоять, за чимось нахиляються. „У базу даних занесено майже мільйон еталонних характеристик,” – пояснює координатор науково-дослідної програми Aktiv Ебергард Гіп:

„Умонтовані за лобовим склом сенсори „бачать” усе, що відбувається навколо автомобіля. Як тільки система зареєструє на небезпечній відстані, наприклад, велосипедиста, пролунає акустичний сигнал. Якщо після цього параметри руху не зміняться, тобто водій вчасно не зреагує, гальма спрацюють автоматично.”

Європейська комісія вимагає, щоб до 2010-го року кількість жертв дорожнього руху зменшилася вдвічі. На думку експертів, досягти цієї мети можна за однієї умови: якщо посилено застосовувати комп’ютерну техніку. Десятки підприємств і наукових інститутів автомобілебудівної, телекомунікаційної галузі, провідні фахівці з програмування беруть участь у проекті Aktiv. Роботи ведуть у трьох напрямках: активна безпека при гальмуванні, „розумні” світлофори й навігаційні системи та обмін інформацією між автами.

...На тренувальному майданчику три машини наближаються до перехрестя. „Навмисне - надто швидко”, - каже інженер-конструктор фірми Continental Матіас Штраус:

„Наш водій хоч і дуже уважний, але зараз він удаватиме недостатньо зосередженого під час їзди. Авто перед нами почало гальмувати й повідомило про це інших учасників руху. Проте ми не знижуємо швидкості. Лунає сигнал попередження. Ми не беремо його до уваги. Тоді ініціативу перебирає електроніка. Екстрене гальмування, зате аварії, як бачите, не сталося.”

Усі літаки, згідно з міжнародними правилами, повинні бути обладнані пристроями автоматичного запобігання зіткненням. Не виключено, що в недалекому майбутньому такі вимоги поширяться й на наземний транспорт. На програму Aktiv з бюджету ЄС виділено 60 мільйонів євро. „Фінансування, однак, припиниться в серпні 2010-го. До того часу ми навряд чи встигнемо довести розробки до стадії серійного виробництва,” - зауважує координатор проекту Ебергард Гіп:

„Водії, особливо далеких рейсів, які більшу частину доби проводять за кермом, дуже вразливі щодо будь-якої автоматики. Якщо вона час від часу помилятиметься, спрацьовуватиме без потреби чи запізно, до такої техніки, по-перше, не буде довіри, а, по-друге, через це аварійна ситуація на дорогах не поліпшиться, а, навпаки, погіршиться.”

Поки що тільки людина спроможна вибудовувати логічні ланцюжки на зразок: „Хлопці в парку грають у футбол - м’яч може покотитися - на проїжджу частину вибіжить дитина.” Але колись і комп’ютерам буде притаманна така „інтуїція”, переконані програмісти. „За кілька десятиліть людство не уявлятиме, як це воно раніше обходилося без електронних помічників, - каже співробітник Інституту імені Фрауенгофера, експерт з інтегрованих з’єднань професор Гайнц Ґернгойзер. – Особливо в галузі охорони здоров’я”:

„Що вже сьогодні можливо – то це передавати мобільним телефоном частоту свого пульсу лікареві. Але в порівнянні з тим, що нас очікує в майбутньому, це досить примітивна техніка. Спеціальні майки в певних точках щільно прилягатимуть до тіла, збираючи дані для електрокардіограми. Мікроскопічний прилад у сорочці оброблятиме їх і передаватиме на монітор у кабінет діагностики. І ця білизна практично не відрізнятиметься від звичайної, її так само можна буде прати. Розвиток полімерної електроніки йде семимильними кроками. Мине три, щонайбільше п’ять років, і сенсорний одяг з’явиться в продажу.”

Якщо таку майку надягне водій із хворим серцем, за його ЕКГ постійно стежитиме комп’ютерна система в автомобілі. У разі загрозливого погіршення даних, машина автоматично з’їде на узбіччя й зупиниться. „Не менш важливу роль відіграватимуть прилади контролю вдома. Зокрема, для тих пацієнтів, які нещодавно перенесли операцію, - розповідає доктор медичних наук Кристоф Шимков’як. – Зацікавлені в цьому як лікарі та хворі, так і страхувальні компанії”:

„Ми повинні домогтися, аби завдяки електронним асистентам значно скоротився термін перебування в лікарнях. Одужувати після операційного втручання зовсім не обов’язково в палаті - рідні стіни, як відомо, допомагають швидше стати на ноги. Але проблема в тому, що стан хворого треба весь час контролювати. У багатьох випадках пацієнтів лише через це й не виписують. Стаціонарне лікування становить значну частину бюджету медичного страхування. Електронні „медсестри” вдома обходилися б набагато дешевше. Вони справно несли б службу без вихідних, удень і вночі, надсилаючи виклик медперсоналові, коли в цьому справді з’явилася б потреба. Усі дані можна аналізувати й на відстані, в спеціально створених для цього центрах.”

Не забувають розробники сенсорної та бездротової техніки й про здорових людей. У недалекому майбутньому мікродавачі битимуть на сполох, якщо впродовж дня ми замало рухалися або пили недостатньо води. Підкажуть вони й коли зранку варто відмовитися від бігу, бо організм перебуває не в найліпшому стані. Скрізь і завжди ми зможемо звернутися по допомогу до Інтернету. Зокрема, в супермаркеті:

„Я міг би піднести мій мобільний телефон, скажімо, до пляшки з маслиновою олією. Міні-чіп на ній передав би на екран інформацію щодо того, де й коли цю олію зробили, як довго вона зберігатиметься, а головне, як оцінюють її смак споживачі. Не виробники, не маркетологи, а такі самі покупці, як і я. Всесвітня мережа незалежних і чесних експертів – ось яким я бачу майбутнє Інтернету,” –

розповідає викладач Цюриського технічного університету, фахівець з інформаційного менеджменту, професор Фелікс фон Райшах.

Його колега Фридеман Матерн додає: „Ми вже не перший рік досліджуємо, яким чином Інтернет змінить наш побут. Фантазія не знає меж: дзеркало у ванній кімнаті зв’язуватиметься з комп’ютерами в терапевтичному центрі й нагадуватиме вранці, які ліки нам треба сьогодні приймати; коли ви дістанете останній пакет молока чи масла, холодильник сам замовить їх - он лайн”:

„Можна уявити собі пральну машину, яка вмикатиметься залежно від прогнозу погоди. Не тільки тому, що за ясної білизна швидше сохнутиме, а тому, що коли немає хмар, електроенергія буде дешевша. Адже її вироблятимуть сонячні панелі на даху. Усі електричні прилади в господарстві спілкуватимуться між собою – в локальній бездротовій мережі. У цьому, щоправда, криється певна небезпека: якщо молодий кмітливий сусіда захоче вам насолити, він зможе дистанційно перепрограмувати прання на 90 градусів, помітивши, що ви поклали в машину вовну...”

За матеріалами німецької преси