Карти гамору – щоб було тихіше

Виробникам довелося чимало попрацювати над поліпшенням звукоізоляції двигунів, над удосконаленням коробок швидкостей, випускних труб. Авта останніх поколінь справді не можна порівняти з «тракторами» 70-х. Двигуни сучасних вантажівок, зокрема, працюють у 10 разів тихіше, аніж ті, що були два десятиліття тому. Але на вулицях, на жаль, від цього не потихшало. Заощаджені децибели з верхом компенсує кількість учасників дорожнього руху, яка невпинно зростає. Щоб захистити європейців від наслідків тотальної автомобілізації, Брюссель зобов’язав країни-члени ЄС до червня наступного року скласти карти рівня гамору для всіх урбанізованих регіонів. Співробітник ахенської фірми Head Acoustics Сандро Гуідаті:

„Карти гамору – це різнокольорові схеми, з яких добре видно, де відносно тихо, в яких районах загальний шум не перевищує норми, а де акустичне навантаження на мешканців особливо велике. В основі розрахунків зазвичай лежать два параметри – час та рівень децибелів. Однак проблема в тому, що такі карти не містять жодної інформації про характер гамору, про його частотні складники.“

А це, на думку акустиків, є одним із вирішальних чинників. Так, якщо загальний рівень гамору незначний, але за вікном постійно чути виск гальм та завивання двигунів на перехресті, то мешканця такої квартири переслідуватиме незрозуміле відчуття тривоги. Як наслідок – підвищений кров’яний тиск, серцево-судинні захворювання, астма. Фахівці берлінської клініки Charité встановили, що певні види гамору збільшують ризик інфаркту в чоловіків удвічі, а в жінок – майже втричі порівняно з пацієнтами, які мешкали в тихому оточенні. Водночас рівномірний рух на автобані, навіть за підвищеного рівня децибелів, сигналізує мозкові – „жодної небезпеки немає“. Тобто, шкода від цього різновиду гамору менша. „Тому, - каже Сандро Гуідаті, - ми заснували проект Quiet-City. Аби підійти до проблеми диференційовано“:

„Ми хочемо вдосконалити карти гамору, зробити їх якіснішими. Нам потрібні дані не лише щодо рівня шумів, який, скажімо, перевищує норму на 4 децибели, а й про джерела, які цей гамір спричиняють. Тоді можна буде вжити відповідних заходів і справді поліпшити якість життя населення.“

Високі бетонні огорожі вздовж автотрас - дуже дорогий і далеко не завжди оптимальний засіб боротьби з гамором, переконані експерти. Ефект від „тихого“ асфальту, який поглинатиме частину шумів, та „беззвучних“ шин, що їх розробляють нині, теж обіцяє бути незначним – у межах трьох децибелів. Для того ж, аби людина сприйняла звук як удвічі тихіший, потрібне зниження на цілих десять децибелів. „І досягти цього можна без великих витрат та мудрованих винаходів, - уважає акустик Сандро Гуідаті. – А, головне, швидко - уже сьогодні“:

„Зрозуміло, що комунальні ради неспроможні активно впливати на автомобільні концерни та на державну політику. Зате муніципалітети вповноважені організовувати дорожній рух на місцях. Старим вантажівкам, які гримлять на кілька кварталів, в’їзд до міста можна взагалі заборонити. На більшій частині вулиць встановити обмеження швидкості. Найліпше – до 30 км. на годину, щоб авта не мчали, а майже нечутно „шелестіли“. Любителі поревти двигуном мають знати, що вони ризикують чималим штрафом. Міській скарбниці такі заходи практично нічого не коштуватимуть, навпаки, підуть лише на користь. Не кажучи вже про вуха громадян.“

За матеріалами німецької преси