З Німеччини до України на старому тракторі: дивовижна подорож чотирьох баварців

Максимальна швидкість – 25 кілометрів на годину. Аби подолати трактором пів Європи, а саме 4200 кілометрів туди і назад, треба мати неабияке терпіння. «25 кілометрів – це максимальна швидкість. В Україні подекуди нам доводилося їхати й 10 або 15 кілометрів – такі погані були дороги», - розповідає Ґергард Обст. Разом зі своїм братом Гельмутом та друзями Альбертом і Фрицом він наважився відправитись у довгу дорогу на двох тракторах-олдтаймерах. Машинам баварського виробництва вже по 50 років: підремонтували – і в дорогу.

Хобі і божевільна ідея

Четверо «трактористів» взагалі-то із сільським господарством нічого спільного не мають. За фахом вони сантехніки, столяри та інженери. Старовинна фермерська техніка – просто «хобі». «Ми готувалися до цієї незвичної подорожі десь два з половиною роки. Деякі наші знайомі любителі «олдтаймерів» вже подорожували у різні куточки Європи, зокрема через Альпи до Південного Тіролю. Ми сказали «Ні, схід цікавіший, сповнений пригод. Там не можна все детально спланувати наперед – у цьому справді й полягав для нас виклик у цій подорожі», - розповідає Ґергард Обст.

Інженер з Баварії знає, про що він каже: на його рахунку вже не одна карколомна подорож Східною Європою. А найяскравішим спогадом досі є поїздка транссибірською залізницею. Сюрпризів і приємних випадкових зустрічей дорогою до Києва теж виявилося чимало. Звісно, трактори привертали до себе увагу.

Справжнісінький ажіотаж баварці спричинили на польсько-українському кордоні. «До мене підійшла жінка-прикордонник і спитала «Куди їдете?». Я й сказав: «до Києва». Вона двічі перепитала, похитала головою і побігла геть. Згодом вона повернулася з колегами, які почали роздивлятися наші трактори. Їх було чоловік десять-дванадцять, мабуть, вся зміна прикордонників – вони з величезними очима роздивлялися трактори, особливо внутрішнє облаштування причепів, в яких ми спали. Там повний комфорт, немов будинок на колесах», - пишається Обст.

Гостинні українські селяни

Ночували зазвичай у селах, неподалік від головної траси. Зустрічі з простими селянами – найбільше враження від усієї подорожі, каже баварець. Де б не зупинялися подорожні-екстремали, їх завжди зустрічали привітно і всіляко допомагали. Особливо запам’яталася зупинка у селі Нові Білокоровичі, що поблизу Коростеня Житомирської області.

Шукаючи нічліг, Ґергард Обст з друзями зустрілися із сімейством Батсманів і одразу отримали запрошення на вечерю. «Ми взяли із собою словник, аби хоч якось впоратися зі спілкуванням. Але ми порозумілися чудово! Це був незабутній вечір, по-людськи дуже теплий і сердечний! Якщо чесно, у нас у Німеччині я не можу уявити собі такої гостинності», - зізнається інженер із швабського містечка Вайсенхорн. Саме гостинність українців найбільше здивувала «трактористів».

Як не дивно, у самому Києві, куди баварці їхали понад два тижні, вони провели лише півдня: сфотографувалися з тракторами і одразу додому, де на них вже чекали дружини. Аби як слід подивитися українську столицю, каже Ґергард Обст, у майбутньому, друзі, можливо, злітають до Києва на кілька днів літаком.

Святкова зустріч вдома

На рідній землі «трактористів» зустрічали майже як героїв – із музикою і шампанським. Назустріч їм виїхав цілий ескорт, організований місцевим клубом любителів старовинних авт. Подорожнім було що розповісти. «Коли ми їхали, нас всі відмовляли: мовляв, «це дуже небезпечно, це ж хтозна-де, там злочинність». Все це виявилося неправдою. Я щасливий, що ми без жодних неприємностей здійснили цю поїздку і маємо стільки приємних спогадів», - каже Обст. Однією з «родзинок» поїздки для німців були зустрічі з українськими дорожніми інспектори. «Якби не телефон одного привітного колишнього депутата, якого ми зустріли дорогою, нас роздягнули би і відправили до Німеччини без грошей», - сміється чоловік. Справді, грошей на штрафи у німців не було: на всю подорож кожен мав із собою по триста євро. Крім, витрат на пальне, звісно. За всю дорогу обидва трактори «з’їли» понад тисячу літрів дизельного пального.

Автор: Євген Тейзе

Редактор: Володимир Медяний