Зброя масової насолоди

Різдвяні кекси виробляють у Німеччині безліч фірм, але центром традиційного Weihnachtstollen вважається Дрезден. Там ці овальні кекси з товстим шаром цукрової пудри, що символізують загорнуте в пелюшки немовля Ісуса, з’явилися понад 500 років тому.

Сучасні кондитери ретельно бережуть рецепти оригіналу. Право називати свої вироби „Дрезденський кекс” мають тільки фірми безпосередньо з саксонської столиці або сусідніх районів. Директор кондитерської фірми „Дрезднер бакхаус” Елізабет Кройцкамм-Аумюллер розкриває секрети:

„Кекс має бути принаймні частково зроблений вручну. В ньому має бути певна частка масла, родзинок, лимону, апельсину та солодкого й гіркого мигдалю. Дуже важливо, щоб у кексі не було маргарину та штучних ароматизаторів. Йому надають певної форми і посипають зверху цукровою пудрою. А ще важливо, щоб у нього був певний термін зберігання”.

Повернення до витоків

Прізвище Кройцкамм добре знають у Дрездені. Прапрадід Єлизавети заснував там кондитерську фірму 1825 року і почав виробництво різдвяних кексів. Невдовзі він став постачати їх королівській родині.

Після Другої світової війни і розділу Німеччини родина перенесла фірму з Дрездена до Мюнхена. А коли впав Берлінський мур Кройцкамми вирішили повернутися туди, де була заснована їхня фірма:

„Тоді постало питання відновити виробництво в Дрездені. Моя мати сказала: хтось із нас двох має туди поїхати, але це буду не я”.

Так у 1993 році Єлизавета, якій тоді було 26 років, опинилася в Дрездені. Спочатку планувала побути там 6 місяців, але залишилася на 13 років. Легким шлях на чолі сімейної фірми не був:

„Я зазнала чималого спротиву. Ми купили збанкрутілу пекарню й влаштувати весь колишній персонал не могли. Мене погрожували вбити, на моїй машині різали колеса, всяке було. Конкуренти теж були не в захваті. Але зараз усе гаразд. Я думаю, що конкуренція рухає торгівлю”.

Проблеми з експортом в Америку

Сьогодні „Дрезднер бакхаус” експортує свою продукцію в понад 80 країн світу. На сторінці фірми в Інтернеті залишили свої коментарі любителі різдвяних кексів від Великобританії до Бразилії. Є відгуки й із Сполучених Штатів, хоча експортувати до цієї країни складніше, ніж до інших. Ситуація змінилася після терактів, каже Кройцкамм-Аумюллер:

„Після 11 вересня у нас виникла проблема, тому що наші пакунки з цукровою пудрою почали плутати з отруйною речовиною. Нас постійно запитували, чому це ми розсилаємо по світу білий порошок. Відтоді ми пишемо на пакунках англійською, що це не зброя масового знищення”.

Крім того, в США вже три роки діє оновлений закон про біологічну зброю, під дію якого потрапляють усі імпортовані харчові продукти:

„Один кекс чи цілий контейнер – значення не має. Американська сторона вимагає від відправника заповнити в Інтернеті формуляр на 13 сторінок, так би мовити, зареєструвати різдвяні кекси. Зокрема треба вказати відправника, одержувача, вказати, що в середині, яка упаковка, маса нетто, брутто, і так далі. Крім того, потрібен ділер в Америці”.

Коль і Буш теж люблять кекси

Але попри всі ці складнощі, Америка залишається для „Дрезднер бакхаус” одним з важливих ринків збуту. Туди йде 8 відсотків солодкої продукції саксонської фірми. Особливою подією цього року став прийом на честь Дня об’єднання Німеччині у посольстві ФРН у Вашингтоні. Хоча це було в жовтні, дрезденські кондитери поставили 164 кілограми різдвяних кексів, якими вони частували три тисячі гостей, у тому числі екс-канцлера ФРН Гельмута Коля та колишнього президента США Джорджа Буша-старшого.