Елітні університети Німеччини готуватимуть елітних науковців

бути не закладами для еліти, а радше вузами, де готують еліту.

Англо-американські приватні елітні університети, як от Оксфорд чи Гарвард – всесвітньо відомі. Вищих навчальних закладів схожого ґатунку в Німеччині поки немає. У той час, як у післявоєнний період англо-американські навчальні заходи стали „Альма-матер” багатьох лауреатів Нобелівських премій та продовжують приваблювати найкращих дослідників у світі, німецькі вузи втратили свою колишню репутацію і нині не здатні конкурувати з подібними закладами за кордоном. У німецькому суспільстві вже давно назріло невдоволення існуючою системою освіти, в першу чергу вищою. Після багаторічних дискусій федеральний уряд та шістнадцять земельних урядів пристали на так звану „Exzellenzinitiative“ – ініціативу підтримки провідних університетів. На неї виділено майже два мільярди євро, за які й змагаються найкращі вузи Німеччини. Минулого тижня стали відомі переможці першого раунду конкурсу, які впродовж наступних років отримають від держави підтримку на суму близько 900 мільйонів євро. Говорить голова Наукової Ради конкурсу, професор Петер Штрошнайдер:

„Це було одноголосне рішення науковців та політиків. Фінансову підтримку одержать Технічний Університет Карлсруе, а також два вузи в Мюнхені: Технічний університет та Університет імені Людвіга Максиміліана”.

Загалом у конкурсі, який стартував рік тому, взяли участь сімдесят чотири німецьких вузи. Головною вимогою для конкурсантів було тісне поєднання теорії з практикою в дослідженнях на інновативні теми. Однак лише ті вузи мали можливість отримати статус елітного університету, які змогли представити на розсуд журі вірогідні концепції майбутнього розвитку навчального закладу, тобто описати свій шлях на міжнародну вершину. Саме до них відтепер і належать два вузи з Мюнхена та університет з Карлсруе.

Цікавим є й те, що всі три елітні університети Німеччини розташовані на півдні країни. Дрезденський Технічний університет – єдиний вуз зі східної частини країни, що отримає фінансову підтримку з державної програми на дослідження в галузях біоінженерії та біомедицини. Федеральний міністр освіти та науки Аннетте Шаван, яка сама, до речі, походить з півдня Німеччини, заявила:

„На сьогоднішньому засіданні було досягнуто консенсусу, що для програми державної підтримки вузів важливим критерієм є їхні наукові досягнення. Регіональна приналежність не відіграє жодної ролі”.

Федеральний канцлер Анґела Меркель у свою чергу зазначила, що немає сенсу переконувати себе, що всі університети рівні. Якщо на Півдні готують кращих фахівців, то це необхідно визнати.

Окрім статусу елітних й фінансової підтримки зі спеціальної державної програми південно-німецькі університети впродовж наступних років отримають ще додаткові 100 мільйонів євро від федерального та своїх земельних урядів на розвиток їхніх дослідницьких установ.

Втім, такі суми все ще не можна порівнювати з бюджетами великих елітних вузів у Сполучених Штатах Америки. Для професора Петера Штрошнайдера з Мюнхенського університету імені Людвіга Максиміліана це велика підстава для гордості:

„Треба сказати, що різниця між провідними американськими та німецькими університетами у справах фінансів є набагато драматичнішою, ніж у справах наукових досягнень. Отож німецькі університети надзвичайно ефективні, адже вони досягають значних наукових успіхів, маючи у своєму розпорядженні невеликі кошти”.

На відміну від Оксфорда та Гарварда, дотепер навчання у німецьких вузах було безкоштовним. Однак, починаючи з осіннього семестру більшість вищих учбових закладів Німеччини запровадили обов’язкову платню за навчання. А це – перший крок у напрямку покращення, принаймні, фінансової ситуації університетів.

Христина Осташевська