«Дика» хімія, або чому ми такі невибагливі?

Раніше амальгамі, сплавові міді чи срібла з ртуттю не було альтернативи, бо тільки такі пломби слугували 10 років і довше. Але сьогодні, коли в розпорядженні стоматологів не менш міцні й зовсім нешкідливі для здоров’я композитні та фотополімерні матеріали, навіщо мати в роті токсичну ртуть? Так гадала й Майке. Однак звичайна процедура обернулася тяжкими наслідками:

«У мене розпочався шалений головний біль. Він був просто нестерпний. Аспірин, парацетамол не давали жодного полегшення. До цього додалося ще й почуття страху. Мене почала переслідувати нічим невмотивована постійна тривога. Саме це й наштовхнуло мене на думку, звернутися по допомогу до токсиколога.»

Герольд Зигріст – фахівець із проблем екології, одразу встановив діагноз: отруєння ртуттю. У зв’язаному стані, тобто в пломбі, токсичний метал якщо й завдавав шкоди організмові, то мінімальної. Але при висвердлюванні амальгами утворилися пари ртуті, й при диханні вони потрапили в легені. У Майке це спричинило сильну алергічну реакцію. Коли б не вчасне втручання токсиколога, який виписав їй протиотруту, зміни в психіці могли б стати необоротними:

«Я прийняла препарат, і буквально за 10 хвилин головний біль зник. Потім настрій почав поліпшуватися. Я відчула, що видужую. Мені просто поталанило, що в телефонній книзі я натрапила на номер лікаря Зигріста. Терапевти виявилися безсилими проти таких симптомів.»

У випадку з Майке Герольдові Зигрісту вистачило кількох запитань, щоб установити взаємозв’язок між відвідинами стоматолога та її пригніченим станом. «Утім, це, швидше, виняток, - каже професор медицини. - Зазвичай пошук причин є найскладнішим і найтривалішим етапом»:

«Свою кар’єру я починав як фармаколог та токсиколог. Ці дві науки вивчають вплив різних речовин на організм людини, а дика, як я її називаю, хімія оточує нас скрізь. І, передусім, у побуті. Скажімо, ви вирішили зробити ремонт, бо блакитні стіни в спальній кімнаті вам набридли. Ви йдете до магазину, купуєте фарбу, яка вам до вподоби, й на вихідні кімната готова. Днів за п’ять, однак, ви помічаєте, що в рожевій спальні ви стали погано засинати, вас переслідують жахи, чомусь бракує повітря, ви дуже пітнієте... Родинний лікар якщо й визнає за причину цього ремонт, то в тому сенсі, що це, можливо, перевтома. І навряд чи його цікавитиме, в який колір ви перефарбували стіни. А насправді напади астми спричинило змішування саме цих двох фарб, точніше, хімічна реакція, яка розпочалася після того, як ви їх нанесли одну на одну.»

«80 відсотків часу, - каже Герольд Зигріст, - я працюю детективом. Іноді пацієнти гадають, чи не потрібно мені самому звернутися до лікаря, коли я розпитую, який аерозоль вони використовують у туалеті, яким кремом змащують взуття або як давно міняли лінолеум у них на роботі. Коли головного «підозрюваного» визначено, я починаю другий етап пошуків»:

«Якби для того, щоб з’ясувати, з чого зроблено тонер копіювального апарату фірми «Х», мені не доводилося п’ять днів нишпорити Інтернетом, було б значно простіше. Але тільки знаючи всі 40 складників, я можу допомогти секретарці М., яка потерпає від носової кровотечі. На жаль, поки що закон не зобов’язує виробників надавати повну інформацію про хімічний склад їхніх виробів. А з власної ініціативи фірми цього не роблять, бо тоді, не дай Боже, їхні товари погано купуватимуть!»

На думку фахівця з медичної екології, і державі, і суспільству бракує чесного ставлення до проблем охорони довкілля. «Як можна вірити заявам, що здоров’я громадян - це найголовніше, коли, фактично, закон захищає інтереси бізнесу, - веде далі Герольд Зигріст. – Хіба людина не має права знати, з чого виготовлене килимове покриття, неприємний запах від якого в квартирі не звітрюється впродовж місяців? Де написано, якими хімічними речовинами обробили мою непромокальну куртку? Чим поливали ці незвично пружні томати, що мають такий дивний смак? І чому, незважаючи на всі досягнення сучасної хімічної промисловості, грибок так і залишається проблемою номер один для санітарії житла?..» Ми, споживачі, стали надто невибагливими, переконаний Герольд Зигріст, і в майбутньому за це доведеться дорого платити:

«Ми чекаємо, поки років за 20-30 наслідки такого буття чітко дадуться взнаки, а тоді вже діятимемо. Хронічна астма від алергії? Медичне страхування сплачуватиме інгаляції. Хронічний ревматизм, спричинений грибком? Хворі суглоби можна замінити на протези. Психічні розлади? Допоможуть новітні антидепресанти. Прикро лише, що багатьом хворобам і величезним витратам на їхнє лікування можна було б легко запобігти. Якби ми самі ставилися до екології поважно, й вимагали цього від наших урядів.»