Атлас місць, яких не існує

Ідея здається настільки ж дивною, наскільки й дотепною. Великоформатний, виданий на високоякісному крейдованому папері, прекрасно ілюстрований, важкий, солідний географічний атлас присвячений, як уже зрозуміло з його назви («Атлас неіснуючих міст»), неіснуючим, вигаданим країнам і землям. Зрозуміло, що власне географії у ньому менше, ніж літератури, та й впорядковував цей атлас не картограф, а літературознавець. Вибір у Вернера Неля (Werner Nell) був великий. В його список спочатку потрапили 100 міст, описаних у різних художніх творах і в різні часи: від Авалона (острова блаженних, земного раю у кельтській міфології) до Ельдорадо (міфічної країни, яка мала в достатку золото та дорогоцінне каміння). У результаті ж залишилось 30 найцікавіших.

Де ця вулиця, де цей будинок?

Серед них, звичайно, Атлантида, острів скарбів Стівенсона, острів Робінзона Крузо, але і, наприклад, менш відомий Камелот – легендарний лицарський замок короля Артура, у якому збиралися славні лицарі Круглого столу. Замок дуже детально описаний у численних книгах про короля Артура. Стіни його були прикрашені алегоричними скульптурними (або – за іншими джерелами – живописними) групами людей, звірів і ангелів. А ось про те, де саме знаходився Камелот, сперечаються до наших днів. Автор атласу називає декілька реально існуючих міст, де, імовірно, знаходився цей замок: Карлеон в Уельсі, Колчестер в Ессексі, Вінчестер у графстві Гемпшир і так далі.

Як зазначає Вернер Нель, хоча у багатьох вигаданих міст, земель і країн були реальні прототипи, однозначно вказати те, чи інше місце їхнього розташування не можливо: на те вони й вигадані. Гір під назвою Олімп, наприклад, декілька. Правда, грецька – найвища: майже 3000 метрів. Коректно вказуючи на різні тлумачення, «Атлас неіснуючих міст» повідомляє: широко розповсюджена думка, що Гомер поселив на Олімпі (одному чи іншому) всіх давньогрецьких богів, - хибна.

На священній горі, згідно міфів, знаходились палац Зевса і палати інших богів, але не всіх. Посейдон жив на морському дні. Другий брат Зевса, Аїд – у підземному царстві, а Гефеста всемогутня Гера, його мати, скинула з Олімпу вниз, коли побачила, що він народився хворобливим і некрасивим. Зате на Олімпі мешкали (правда, нижче за всіх богів) німфи, музи, сатири і безліч представників середньої ланки олімпійської ієрархії.

Комунізм без макіяжу

Багато назв неіснуючих міст давно стали загальними – як, наприклад, ім'я «ідеального» острова, який на початку XVI століття описав у своїй книзі британець Томас Мор. Повна її назва: «Золота книжечка, настільки ж корисна, як і забавна, про найкращу структуру держави і про новий острів Утопія». Власне, книга складається з двох частин. Опис Утопії, що з грецької перекладається як «місто, якого немає», наводиться у другій, зате дуже детально.

На острові – 24 великі міста плюс великі сільські господарства. На них працюють родичі, що належать до однієї сім'ї, - осіб по 40. Після двох років сільськогосподарських робіт, 20 із них повертаються у місто, звідки приїжджають на заміну 20 городян, які освоюють землеробство, тваринництво і птахівництво під керівництвом тих, хто залишився.

На острові Утопія усі рівні. Проте у містах збудовані і прекрасні палаци, в яких мешкають посадовці – «сифогранти». Їх обирають (як чиновників, священиків і т.д.) сімейні клани. Вони призначають князя із кандидатів, запропонованих народом. Посада князя – довічна. Головне завдання «сифогрантів» - слідкувати за тим, щоб усі працювали. Приватної власності немає, грошей теж, все належить всім. В цілому, комунізм... І так було в реальних країнах, які уже в XX столітті будували світле комуністичне майбутнє.

Острів Утопія був ізольований від зовнішнього згубного впливу: за Томасом Мором, він був розміщений подалі від торгівельних морських шляхів. Цікаво також, що в державі майбутнього заборонялось робити макіяж. Зате наречені повинні були до весілля оглянули оголені тіла одне одного: а раптом щось не так?

Оригінал і переклад

Книга Вернера Неля не просто називається атласом, вона дійсно побудована, як географічний атлас. Тобто до кожної статті додається карта, причому вона досить таки детально відображає всі відомості про картографічні і топографічні нюанси, які вигадав автор у своїй країні. Також наводяться статистичні дані, назви міст, гірських масивів і так далі. Ось, скажімо, Ліліпутія – країна, в яку потрапив судовий лікар Лемюель Гулівер. Атлас вказує місце розташування (острів в південно-східній частині Тихого океану, поблизу 30-ї паралелі), розміри Ліліпутії (19, 3 км по периметру), столицю (місто Мільдендо з населенням 500 тисяч людей, яке має форму правильного чотирикутника і оточене стіною висотою у два з половиною фути) і визначні місяця (імператорський палац Бельфаборак і кафедральий собор у Пліпсі).

Неоднозначні відчуття викликає чарівна країна Оз, адже багато що про цю країну чудес з її смарагдовим містом і про пригоди дівчинки Еллі нам відомо з дитинства. Щоправда, не з книг Лаймена Френка Баума, який цю країну придумав ще на початку XX століття і описав у добрій півсотні романів, а з «Чарівника Смарагдового міста» Олександра Волкова. Останній просто переклав твори Баума і з досить незначними змінами опублікував у 1939 році під своїм власним іменем. Волков написав багато переважно забутих сьогодні романів, повістей, розповідей, п'єс, віршів, але прославив його, перш за все, «Чарівник Смарагдового міста» - на жаль, плагіат.