Дезорієнтація на місцевості по-французьки
24 вересня 2006 р.
Аеропорт французької столиці Руасі – Шарль де Голь. Кожного дня сюди прибувають та відлітають більше тисячі літаків. Цей найбільший аеропорт Європи, не рахуючи Лондонського Хітроу, має репутацію найбільш заплутаного. Гостям Парижа тут дуже складно зорієнтуватися. При чому навіть тим, хто бував у Руасі вже багато разів.
“Я можу сказати, що в Європі є лише один аеропорт, де я весь час блукаю – це аеропорт Руасі - Шарль Де Голь”
Та частина аеропорту, де пасажири можуть пересуватися вільно налічує більше 200 тисяч квадратних метрів. Вдосталь місця, щоб шукаючи необхідний напрямок, загубитися. Особливо така небезпека загрожує іноземним туристам, адже на усіх вказівниках написи виконано лише французькою мовою – перекладу немає. Усі пасажири зобов’язані вчитися мові Мольєра.
Бюро туристичної інформації, де власне іноземні туристи мали б отримувати довідки про те, як дістатися міста, хоча б англійською - зачинено. На тих же, хто зміг самотужки відшукати позначку таксі, чекають величезні черги.
“Це жахливо у Франції. Я не розумію, як може бути такий великий аеропорт і немає таксі”.
Якщо ж турист вирішить дістатися міста громадським транспортом, має теж бути готовим до несподіванок, зазначає Філіп Декрюле – співробітник туристичної фірми.
“Ви піднімаєтесь сюди і думаєте, що прямуєте до електричок – а тут виявляється автобус”
Втім і автобус відходить зовсім не з тієї зупинки, що зазначена у вказівнику. Той, хто ж нарешті дістався вокзалу електричок, знову стикнеться із тією ж проблемою, що і в аеропорту – запитати що коли і куди їде – просто немає в кого. Із подорожуючими потягом, справи не кращі. Перше, що бачать розгублені туристи, виходячи на платформу, це групи страйкуючих парижан. Останнім часом проводити маніфестації на перонах стало певною модою.
“Навіть ті люди, які мають досвід подорожування. Говорять – що це таке, нічого не розуміють і просто губляться тут.”
Французька залізниця, аеропорт та туристичні бюро підписали цього тижня хартію про покращення послуг для пасажирів. Але Філіп Декрюле говорить, що проблема не лише в тому, що дороговкази вказують невірний шлях, а співробітників просто немає на місці. Тутешні жителі, до яких можна було б звернутися, дуже часто ігнорують іноземців. Фірма Декрюле провела експеримент: двох японських дівчаток попросили зіграти роль розгублених туристок, що питають в пасажирів метро дорогу. Японки виконали свою роль блискуче, а от французи показали себе не з найкращого боку. Жоден не зупинився, щоб допомогти.
Тетяна Карпенко