Вуха і очі стурбованих батьків
7 липня 2008 р.
У колишньому СРСР діяла заборона на майже усю західну рок-музику. Комсорги вбачали, наприклад, у «Скорпіонз» - культ насильства, у Хуліо Іглесіаса - неофашизм. У сучасній Німеччині теж перевіряють зміст друкованої, аудіо- та відеопродукції. І саме на шкідливість для молоді. Але зовсім не так, як у Радянському Союзі.
Федеральний департамент у справах мас-медіа, небезпечних для молоді. Так називається ця неповторна установа. Зрозуміло - вона досліджує те, що може завдати шкоди молодим людям, і включає його до «чорного списку». Цей процес називається німецькою «індіцірунг». Звинувачення у цензурі для цього відомства - звичайна справа. Ельке Монссен-Енгбердінг, яка майже 20 років його очолює, називає такі твердження поверховими. Цензурою її структура точно не займається:
«По-перше, федеральний департамент працює лише із мас-медіа, які вже є на ринку, і лише на підставі клопотань від інших установ та громадських організацій.»
Контролери не займаються прочісуванням країни у пошуках небезпечних книжок або компакт-дисків. І не вирішують, що завдає шкоди молодим людям. Законодавці передбачили, що скарги надходять - від населення:
Шкідливими для юнацтва у Німеччині прийнято вважати порнографію та кінофільми про серійних убивць, специфічні комп’ютерні ігри. Від них молоді люди грубішають та стають схильними до насильства. Заборонені також твори, які мають расистський зміст або розпалюють міжнаціональну ворожнечу. Ці критерії прописані у законодавстві, і ухвалити відповідний вердикт буває часто досить просто, каже Монссен-Енгбердінг:
«Якщо у Вас є, наприклад, такий критерій як обожнювання націонал-соціалізму, а у досліджуваному творі написано «Гітлер - класний хлопець!» або «СС - наш взірець!» то непотрібно навіть досліджень дії, небезпечність для молоді міститься уже в самому висловлюванні».
Гірше - із мистецтвом. Особливо - музикою у стилі хіп-хоп. Тут межі допустимого дуже розмиті. Награна грубість є стереотипом, тож масштаб губиться:
«Ми включаємо останніми роками до свого переліку дедалі більше альбомів із хіп-хоп, через принизливе ставлення до жінок, заклики до насильства або і те, і інше».
Твори, внесені до «чорного списку», або цілком заборонені, або не продаються людям молодше 18 років. У раді представлені різноманітні суспільні спілки, від художників і журналістів до вчителів і священників:
«У кожному випадку ми розриваємося між захистом молоді і захистом мистецтва - у кожному. Ось чому ми дуже виважено підходили до хіп-хопу. Що справді, як стверджують автори, є подоланням минувшини, а що виходить за межі і закінчується дискримінацією та образами жінок.»
Органу поки не доводилося переглядати власних рішень. Хоч в окремих випадках варто було б. Наприклад, на своєму першому засіданні у липні 1954 року департамент заборонив комікси «Тарзан». Як зазначено в ухвалі, ці малюнки «збуджують нерви і сприяють огрубінню», а також переносять до «брехливого неіснуючого світу». Як ми знаємо, «Тарзан» тепер належить до класики коміксів, а контролери мають сьогодні інші завдання.