Вибухи на артскладі під Мелітополем – закономірність чи випадок?
16 травня 2004 р.тскладах поблизу села Новобогданівка під Мелітополем.
Поблизу Мелітополя вибухнули військові сховища, в яких зберігалася велика кількість застарілих боєприпасів - близько 4 тисяч умовних вагонів. Сховища були перевантажені десь на третину, каже Сергій Згурець, експерт Центру досліджень армії, конверсії та роззброєнь, - і зараз ця проблема перебуває в центрі уваги українського керівництва, тому що таких сховищ на Україні дуже багато, і ця проблема так чи інакше їх також стосується:
”Ці вибухи можуть бути спричинені з одного боку, діями відповідальних осіб, з іншого, самі по собі сховища були небезпечними, тому що там зберігалася велика кількість боєприпасів, і умови зберігання були неадекватними тим вимогам, які висуваються до збереження подібних небезпечних предметів”.
Водночас експерт Боннського міжнародного центру конверсії Андреас Хайнеманн-Грюдер нагадує, що на Україні останнім часом сталася ціла низка досить значних військових катастроф, що говорить про поганий контроль за станом військових об”єктів:
”Досить згадати українську ракету, що збила пасажирський літак над Чорним морем чи велику кількість жертв під час авіашоу неподалік Львова. Все це говорить про недоліки в системі захисту військових об”єктів, а також про те, що в країні зберігається занадто велика кількість застарілих боєприпасів ще радянських часів”.
Київський експерт з питань озброєнь Сергій Згурець також погоджується, що в Україні накопичено занадто багато застарілих боєприпасів. Водночас, він нагадує, що стан сховищ і умови зберігання в них небезпечних об”єктів, - це вже не проблема міністерства оборони, а проблема держави:
”Загалом в Україні зберігається більше 2 мільйонів тисяч тонн боєприпасів. Половина з них потребує утилізації, тобто вони стають небезпечними. За останні 9 років на заходи з утилізації було виділено менше 30 мільйонів гривень, хоча, за твердженням міністра оборони Марчука, лише на першочергові заходи потрібно близько 800 мільйонів гривень, що становить одну шосту оборонного бюджету України на 2004 рік. Засобами української оборонної промисловості можна утилізувати за рік не більше 30 тисяч тонн. Реально це стільки, скільки щороку переходить у категорію небезпечних боєприпасів. Тобто Україна працює по такому малопотужному варіанту, тому що власних можливостей невистачає, ні фінансових, ні технічних”.
На думку Андреаса Хайнеманна-Грюдера, в цьому питанні могла б допомогти НАТО. Хоча в минулому альянс демонстрував надзвичайну стриманість, коли йшлося про утилізацію старих радянських арсеналів, у тому числі й хімічної зброї:
”Це й досі залишається великою проблемою. Європейський Союз передає це питання в компетенцію НАТО. І врешті-решт, конкретна допомога залишається доброю волею окремих європейських країн”.
За словами ж Сергія Згурця, два роки тому існувала домовленість між Україною та НАТО про створення відповідної програми, за якою країни НАТО мали надати Україні допомогу для утилізації 1,5 мільйона непотрібних стрілецьких озброєнь і на утилізацію 133 тисяч небезпечних боєприпасів:
”Ця програма дещо забулася, тому що виявилися певні непорозуміння у визначенні умов фінансування. Мені відомо тільки, що серед таких фінансових донорів повинні були бути Німеччина та Греція. Не виключено, що зараз Українська сторона буде зацікавлена активізувати ці напрями співпраці з НАТО, щоб допомога країн альянсу була скерована не лише на реформування збройних сил, а й на утилізацію небезпечних боєприпасів, що є зараз нагальною проблемою для України і безпеки в цілому”.
Що ж стосується німецького експерта, то на його думку, головна проблема полягає в тому, що Україна дозволяє собі утримувати величезний військовий апарат – збройні сили, війська МВС, війська, підпорядковані МНС, багато частин спеціального призначення, тобто Україна має надмірно велику армію:
”Якби вона більш послідовно займалася її скороченням, то, можливо, вивільнилися б кошти для необхідних заходів безпеки. А так можна сказати, що найбільший ризик для безпеки України становить власне її армія”.
Як каже Андреас Хайнеманн-Грюдер, ситуація в тих країнах, що стали членами НАТО, чи перебувають у процесі підготовки до членства в НАТО, виглядає інакше, ніж в Україні чи Росії, де багато говориться про реформу армії, але насправді не відбувається жодних змін. Це пояснюється тим, що скорочення армії ніколи не було в цих двох країнах пріоритетом. Навпаки, збереження надвеликої армії розглядалося як символ потужної держави.
Сергій Згурець також бачить недоліки в концепції реформування української армії:
”Випадки під Мелітополем та під Артемівськом є ознакою того, що в останні роки звертали більше уваги на інші деталі реформування армії, а цю нагальну потребу відкладали на потім. Це ”потім” вже настало. І зараз трема змінювати пріоритети й займатися найбільш небезпечними речами”.
Доки не оприлюднено висновки спеціальної слідчої комісії, каже експерт Центру досліджень армії, конверсії та роззброєнь Сергій Згурець, можна висувати будь-які версії:
”Я думаю, що знайти одного-двох винних значно простіше, ніж вирішити цю проблему для країни в цілому. Адже таких сховищ в Україні існує 184. Понад два мільйони тисяч тонн небезпечних боєприпасів. З ними треба щось робити. Це значно важливіше, ніж докопатися, вкрав хтось кілька снарядів, чи ні”.
Український експерт підтвердив, що на Україні немає жодних ядерних арсеналів:
”Усі ядерні боєприпаси було вивезено на територію Росії. Тактичні – до середини 1992 року, а стратегічні – до 1994 року. Тобто, згідно з договорами про скорочення стратегічних наступальних озброєнь, на території України не залишилося ядерних озброєнь. Це визнавали і американські, і російські експерти”.
Однак, наголошує німецький експерт Андреас Хайдеманн-Грюдер, ситуація в українській армії викликає занепокоєння і без ядерної зброї:
”Проблеми з безпекою в середині українських збройних сил настільки широко відомі, що не потрібно жодних злочинців чи терористів, щоб спричинити катастрофу великого масштабу. Про це, до речі, йдеться й у численних доповідях самих українських військових”.
І, якщо хтось думає, що причиною всіх негараздів є те, що Україна поки що не вступила до НАТО, то, переконаний німецький експерт, це зовсім не так:
”Членство в НАТО не гарантувало б від такої катастрофи. Крім того, я не думаю, що в найближчому майбутньому Україна може стати членом НАТО. Північноатлантичний альянс взагалі був би не в змозі впоратися з членством України, тому що загроза безпеці, що походить з української армії поширилася б у такому випадку на всі армії НАТО. З точки зору американців, українські військові підрозділи роблять значний внесок у міжнародному контингенті в Іраку. Але не слід забувати, що вони становлять лише дуже незначну частину українських збройних сил, максимально 5 чи 10 відсотків. І ризик, що походить від решти 90 відсотків української армії, залишається”.