Бундесвер: 50 років на службі

Десятиліття знадобилося Західній Німеччині, аби по завершенні Другої світової війни стати суверенною державою. Навесні 1955 року у Федеративній Республіці відбулися перші вільні парламентські вибори. Півроку в Бундестазі точилися дискусії з приводу статусу і чисельності нових збройних сил. Було в парламенті і чимало політиків, які рішуче виступали проти створення армії. Однак канцер ФРН Конрад Аденауер твердо стояв на позиції заснування Бундесверу, силами якого Німеччина мала долучитися до новоствореного Північно-атлантичного альянсу. Армія, на думку канцлера, мала стати провідником євроатлантичної інтеграції ФРН. Конрад Аденауер звертався до військових:

„Солдати нових збройних сил! Для мене велика радість звертатися до вас сьогодні. Німецький народ бачить у вас живе втілення своєї волі долучитися до захисту спільноти вільних народів, до яких ми нині знову належимо на рівних правах і обов’язках”.

Після Другої світової поволі стала розгортатися „Холодна війна” між західними союзниками і СРСР. З одного боку, союзники потребували німецьких військових, а з іншого – боялися створення нової армії, подібної за структурою на дискредитований Вермахт. Німецькі демократи, схвалюючи формування нових збройних сил, передбачили в законі всі можливі інструменти громадського контролю над армією, аби вона за жодних обставин не стала „державою у державі”, як було із Вермахтом. Законом парламент взяв Бундесвер „на короткий поводок”, а швидка інтеграція в НАТО гарантувала міжнародний контроль. Попри запевнення політиків у кардинально новій ролі, яку бере на себе Бундесвер, представники соціал-демократичної партії, а також значна частина населення виступали категорично проти створення нового війська. Для того, аби відновити довіру народу до армії, яку було істотно підірвано злочинними діями Вермахту, політики розробили концепцією „Innere Führung”, або „внутрішнього керівництва”, яка передбачає широкі можливості громадського контролю, демократичну підзвітність армії суспільству і парламенту. Іншими словами: політики запровадили розуміння солдата як „свідомого громадянина у формі”. Із впровадженням концепції сліпе і бездумне підкорення наказам мало лишитися у минулому. Служба солдата і нині починається із того, що він отримує громадянську освіту. Кожен військовослужбовець мусить бути обізнаним у правах людини і громадянина, і за жодних обставин не порушувати їх. За солдатами навіть зафіксоване право не виконувати накази офіцерів, які порушують ці права. В разі, якщо на службі солдат стикається із зловживаннями з боку офіцерів, він зобов’язаний повідомити про них безпосередньо парламентському уповноваженому по збройних силах. Однак через консервативність багатьох офіцерів повноцінне втілення концепції у життя тривало не один рік, зазначає соціолог та військовий історик Мартін Кутц:

„Внутрішнє керівництво укорінилося у Бундесвері із приходом нового покоління військових всередині 60-их років. Це пояснюється тим, що армія мала дуже відчутний брак зміни і приймала тих, хто виявляв бажання. Таким чином до Бундесверу прийшли молоді люди з простих соціальних верств і принесли із собою перелом традиції, якому так противилися сім’ї кар’єрних військових старого покоління“.

Протягом декількох десятиліть військові ФРН хоча і брали участь у міжнародних військових навчаннях НАТО, але у жодних бойових діях задіяні не були. Участь Бундесверу у будь-яких операціях, які не спрямовані на оборону Німеччини від агресії, заборонена конституцією. Однак по завершенні холодної війни стало зрозуміло, що військо потребує перебудови відповідно до нових викликів. 1994 року Конституційний суд Німеччини своїм тлумаченням Основного закону дав зелене світло участі німецьких військових у миротворчих місіях закордоном. На той момент німецькі підрозділи вже перебували із місією у Сомалі. Розповідає командувач місії відставний генерал Клаус Райнгардт:

„Ми почули це по транзисторному радіо у сомалійській пустелі і я можу лише сказати: солдати були дуже, дуже раді тому. А я ще більше. Адже для мене як командувача було дуже непросто виконувати місію, щодо якої я не міг сказати своїм солдатам: „Все гаразд – ми робимо вірну справу”

За 50 років після свого заснування Бундесвер зазнав значних трансформацій і перетворився на відносно малочисельне, натомість мобільне військо. Нині за межами Німеччини перебувають до десяти тисяч німецьких військовослужбовців. Часто солдати ФРН виконують не лише миротворчі, але і гуманітарні місії. Приміром, нині солдати і фахівці Бундесверу беруть участь у допомозі постраждалим від землетрусу у Пакистані.