Болонський процес – крок до ЄС?

ість країн. Україна приєдналася до Болонського процесу в травні 2005 року. Сьогодні - через майже півтора року після цієї дати - ми вирішили підбити перші проміжні підсумки такого кроку.

Донині більшість із тих, хто знає щось про Болонський процес, ув”язують його хіба що з запровадження освітньо-кваліфікаційних ступенів бакалавра і магістра для випускників вузів. Втім, як стверджує заступник директора департаменту вищої освіти Міністерства освіти і науки України Юрій Коровайченко, мета і обсяг реформ в вищій школі, які здійснюються в рамках Болонського процесу, значно ширші:

„Справа не в назвах, а справа в змісті цієї освіти за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем, тобто що людина на певному етапі здобуття вищої освіти може, знає, що вона вміє. (…) Якщо узагальнювати це, то можна сказати, що Болонський процес - це спроба європейських держав, які намагаються створити єдине освітнє поле в системі вищої освіти, яке б дозволяло забезпечити мобільність як студентів, так і викладачів у цьому освітньому полі в межах поки що Європи.”

Як приклад Коровайченко наводить розробку поки що двох уніфікованих програм – з хімії і з біології – за котрими сьогодні здійснюється навчання на території усіх країн, що підписали Болонську угоду.

„Студент на будь-якому етапі навчання, незалежно від курсу, може, скажімо, припинити або перервати навчання в київському національному університеті ім. Шевченка і поїхати до Німеччини, Франції, повчитися там півроку (оскільки програми співпадають, він нічого не втрачає, він тільки здобуває, скажімо знання більш високої якості, чи якісь інші знаходить преференції для себе) і повернутися знову на навчання в Київський університет Шевченка, продовжуючи навчання по саме цій програмі.”

Створення єдиного освітнього простору, крім уніфікації змісту освіти, передбачає також відповідні зміни в організації навчання. Розповідає Юрій Коровайченко:

„Ми вже запровадили, скажімо, один з основних елементів реалізації цієї Болонської угоди – це кредитно-модульну систему організації навчального процесу. Це організаційний елемент, який забезпечує, скажімо так, послідовність вивчення певних модулів, блоків і кредитів в кожній дисципліні, які могли б бути поєднані з аналогічними блоками, модулями і кредитами в аналогічних дисциплінах навчальних планів інших країн. І людина, маючи певний набір цих кредитів, може спокійно пересуватися в просторі і часі між країнами і навчатися в різних навчальних закладах.”

Відповідно до розробленого Міністерством освіти і науки Планом дій з реалізації Болонської декларації, розрахованого на першому етапі до 2010 року, найближчим наступним кроком стане впровадження додатку до диплома європейського зразка, який визнаватиметься на Заході на рівні з тамтешніми документами про отриману освіту. Пояснює Коровайченко:

„Це свого роду паспорт випускника, який включає практично всі відомості про нього, від вступу, від прізвища, ім’я, по-батькові, до всіх етапів проходження навчання, всі оцінки, всі кредити, які він здобував під час навчання, всі дисципліни, які він вивчав, які практичні заняття він проходив, яку практику, де, якої тривалості, які первинні посади він може займати на виробництві, яку кваліфікацію він отримав, і взагалі, яка загальна характеристика системи освіти України - в цьому додатку буде наведена. Цей додаток згодом буде основним документом про освіту, - не диплом, а додаток до нього в Європі вважається основним документом при працевлаштуванні фахівця.”

На початку наступного року в Україні очікують делегацію моніторингового комітету з перевірки реалізації Болонського процесу. Звіт міністерства освіти обсягом у двісті сторінок, за словами заступника міністерського департаменту вищої освіти, практично готовий. «Німецька хвиля» попросила також прокоментувати значення участі в Болонському процесі для України голову Болонського експертного центру, що у Німеччині, доктора Петера Цервакіса:

„Я думаю, що це, власне, виклик для України, - те, що членство у болонському просторі далеко ширше за рамки Європейського Союзу. І для України - через її членство у Болонському процесі - постає шанс часткової інтеграції в європейський економічний простір вже зараз. І це, я думаю, є можливим першим кроком для членства, для ЄС-перспективи України в майбутньому.”

Юрій Коровайченко, зі свого боку, підкреслює: метою участі України в Болонському процесі не є, так би мовити, підготовка емігрантів:

„Ми намагаємося забезпечити рівень, якість освіти на європейському рівні, а не йдеться про те, щоб людина (…) поїхала за кордон працювати. Інша справа, що вона може в процесі навчання десь пересуватися, в тому числі за рахунок держави, в тому числі навчаючись в різних університетах і здобуваючи ті знання, які там більш розвинені і які потрібні нашій економіці”.

Іван Гайванович