Боєприпаси в морі

Через закриття всіх атомних електростанцій в 2022 році, в енергетичній політиці Німеччини все більшу роль починає відігравати офшорна вітрова енергія. Проте будівництво вітрових парків на узбережжі поки заморожене. Зокрема, через те, що будівельним роботам заважає величезна кількість боєприпасів на дні Балтійського та Північного морів.

Норддайх – це сонне містечко на східно-фризькому узбережжі. Чисте повітря та постійний крик чайок роблять цю місцевість на північному сході Німеччини популярним місцем відпочинку. Щоправда, туристи навіть не підозрюють, що за кілька кілометрів від берега хвилі Північного моря приховують смертельну небезпеку. Адже на дні цього моря лежить багато затонулої зброї часів Другої світової війни.

Тонни боєприпасів у морі

"Ми виходимо з того, що у Північному і Балтійському морях лежить близько 1,6 мільйона тонн боєприпасів", - каже Бернд Шерер із міністерства сільського господарства та довкілля федеральної землі Шлезвіг-Гольштейн. Він розповідає, що сотні тисяч мін, аіваційних бомб, гранат та інших невибухлих боєприпасів лежать у німецьких прибережних водах вже понад півстоліття. Лише у водах Північного моря – 1,3 мільйона тонн старих боєприпасів, розповідає Шерер.

Більшість із них після 1945 року просто повикидали у воду під наглядом окупаційних союзних військ, переважно британців. «Після завершення Другої світової війни пріоритетом було швидке позбавлення від маси боєприпасів», – зазначає Шерер. Тоді, за його словами, використовували всі наявні кораблі, щоб топити зброю. Навіть приватні риболовні судна використовували для транспортування боєприпасів у встановлені зони, а рибалкам платили за кожну таку поїздку.

Те, що здається немислимим сьогодні, було звичайною практикою протягом десятиліть. Прибережні води слугували безпроблемним місцем утилізації всіх видів небезпечних відходів. Але зі зростанням значимості офшорних вітрових парків як важливого етапу німецького енергетичного переходу, байдужість минулих часів переросла в проблему. Боєприпаси на дні моря заважають будівництву вітрових установок.

«Під час планування будівництва на ділянці 45 кілометрів ми виявили близько 50 вибухових об’єктів», – говорить Ян Кельбель, технічний директор компанії Boskalis Hirdes. Як підрядник телекомунікаційної компанії Tennet, команда Кельбеля обшуковує дно моря на наявність боєприпасів, аби прокласти шлях для підводного кабелю до запланованого вітрового парку Riffgat біля острова Боркум у Північному морі. Планувальники знали, що кабель прокладатиметься поблизу однієї з 18 зон затоплення боєприпасів. Проте коли вони почали свої роботи, виявилося, що обсяги затоплених боєприпасів навіть більші, ніж очікувалося. «За останній час ми знайшли на підводному шляху понад дві тисячі об’єктів», – говорить Кельбель. «Із близько шестиста об’єктів, які ми дослідили, 350 виявилися боєприпасами, які ще не детонували».

Чутливі детонатори

Тож Кельбелю та його команді доводиться постійно проводити контрольовані вибухи знайдених гранат. бомб чи торпед. «Детонатори знайдених нами боєприпасів часто дуже чутливі, – розповідає Кельбель. - Це було б надто небезпечно пересувати боєприпаси, тому в нас немає ніякої іншої можливості, окрім як підривати їх на місці».

Контрольована детонація боєприпасів представляє. однак, загрозу для моря та його жителів. Північне море є домом для морських свиней, тюленів та тев'яків. «Коли вибух відбувається під водою, це призводить до того, що тиск у воді піднімається, що недобре для наших ссавців», – розповідає Петер Лінау, голова національного парку морських тварин у Норддайху. Вибухи поза водою були би також проблемою, особливо в певні сезони.

«Якщо знешкодити снаряд не в воді, а наприклад на мілководді або в багнюці, то буде дуже гучний хлопок. Особливо в червні та липні, у період розмноження тюленів, або у грудні та січні, у період підростання малих тев'яків, такі вибухи можуть призвести до того, що мати приплоду втече, щоб сховатися, а малеча залишиться напризволяще», – пояснює Петер Лінау.

Заходи безпеки

Експерти попереджають, що звукова хвиля керованої детонації може призвести до того, що легені та барабанні перетинки морських ссавців можуть порватися в радіусі чотирьох кілометрів від вибуху. Слух тварин може пошкодитися навіть і на відстані десяти кілометрів від місця вибуху. Об’єднання захисників довкілля, в тому числі Об’єднання охорони природи Німеччини, вимагають запровадження законодавчих приписів знешкодження боєприпасів.

Захисники довкілля в цьому не самі. «Фіксовані правила полегшать і наші умови праці», – говорить підривник Ян Кельбель. «В проекті, над яким ми зараз працюємо, вісімдесят відсотків кабелю проходить через зону національного парку. Контрольовані вибухи робити дуже складно, адже попередньо ми маємо упевнитися, що це завдаватиме шкоди якомога меншій кількості тварин», – розповідає Кельбель. До того ж, спеціалісти мають вживати запобіжних заходів, щоб розігнати та захистити тварин, які знаходяться у зоні вибуху. Тому тварин розганяють спеціальним морським насосом незадовго до вибухів. Також використовується так звана «бульбашкова завіса»: під водою за допомогою пресованого повітря утворюється стіна із бульбашок повітря, яка дія як буфер детонації та поглинає тиск та звукові хвилі.