ЄС: Спільні кордони – спільні правила?

Безпека кордонів, прийом мігрантів та біженців – кожна держава-член ЄС вирішує ці питання самостійно, можливості Брюсселя обмежені. Але спроби запровадити спільну політику ведуться в Європі давно. На початку цього року Європейська комісія виступила з пропозиціями, як збільшити приток легальних мігрантів і запровадити єдині правила прийому біженців. Але деякі країни, в тому числі Німеччина, виступили проти. Міністр внутрішніх справ ФРН Отто Шилі категорично не погоджується з наміром запровадити загальноєвропейські правила прийому мігрантів.

Між тим південні країни – Іспанія, Італія та Греція, які приймають на себе головний удар нелегальної міграції з Африки та Азії, вимагають від Брюсселя збільшити допомогу. Поки що ЄС відрядив до Мелільї, Сеути та Марокко групу експертів, від яких очікують рекомендацій щодо укріплення кордону. Євросоюз готовий фінансувати посилення кордонів і створення в Марокко таборів для біженців, каже комісар з питань внутрішніх справ Франко Фраттіні:

„У принципі на допомогу Марокко надаються 40 мільйонів євро. Ці гроші мають піти саме на розбудову прикордонної інфраструктури”.

Гроші підуть на рахунки марокканського уряду, як тільки з цією країною буде підписано угоду про так звану „реадмісію” – повернення мігрантів, що прибули через її територію. Переговори ведуться вже два роки. Говорить комісар ЄС з питань зовнішньої політики Беніта Ферреро-Вальднер:

„Важливо укласти угоду про реадмісію і створити засади для повернення людей”.

Іспанія і Марокко вже домовилися про двосторонню угоду, яка дозволить повертати назад біженців, більшість з яких – темношкірі африканці. У свою чергу Євросоюз прагне більш широкої угоди, яка дозволяла б депортувати також осіб без громадянства або біженців без документів. Такі угоди ЄС уже має з Албанією, Шрі-Ланкою та Гонконгом. Переговори ведуться з деякими іншими державами, в тому числі з Україною.

За німецьким прикладом об’єднана Європа прагне створити навколо себе пояс з так званих „безпечних третіх країн”. Це дозволить депортувати мігрантів та біженців туди, звідки вони прибули. Але така практика викликає критику правозахисних організацій, як от „Емністі інтернешнл”. Там кажуть, що наприклад, Італія вважає „безпечною країною” Лівію. Тисячі біженців, що потрапляють на південний італійський острів Лампедуза, відправляють назад до лівійських берегів.

У Брюсселі розуміють, що реадмісія дозволить у кращому випадку вилікувати симптоми, а хвороба залишиться. Комісар із зовнішніх відносин Беніта Ферреро-Вальднер вимагає від свого іспанського колеги Мігеля Моратіноса конкретного плану покращання умов життя в африканських країнах, з яких іде наплив мігрантів до Європи.

„Мені шкода втрачених людських життів, і на мою думку, ми повинні приділяти більше уваги причинам такого трагічного становища. Ми маємо для цього хороший інструмент – політику сусідства, яку ми проводимо й по відношенню до Марокко”.

Близько півмільйона нелегальних мігрантів щороку намагаються дістатися до фортеці під назвою „Європа”. Скільком це не вдається, а скільком доводиться заплатити за спробу власним життям – невідомо.