Європейський день інвалідів у Берліні. Дискримінація людей з фізичними та психічними вадами досі залишається в Європі проблемою

�ся, попри усі декрети й правила, що їх розробила Європейська комісія для кращої інтеграції інвалідів у повноцінне суспільне життя. Саме тому, що ”не все гаразд у Данському королівстві”, минулої середи у столиці Німеччини відзначали ”Європейський день інвалідів”.

У Німеччині, зокрема, громадські права інвалідів і досі піддаються дискримінації. Наприклад, практично жодна страхова компанія не хоче укладати страховий договір з інвалідом. Роботодавці також не радо приймають інвалідів на роботу. Вони воліють краще заплатити спеціальний штраф, аніж заповнювати 5 відсотків робочих місць інвалідами, як це передбачено законом. Нинішня реформа охорони здоров”я в Німеччині також не враховує специфічні потреби людей з вадами.

”Я колись прочитала в газеті такий вислів – людина не є інвалідом, вона стає інвалідом”.

Шістнадцятирічна Хелена Заль, що прикута до інвалідного крісла. Дуже точно вловила суть проблеми. Люди з вадами не повинні, принаймні, піддаватися додатковій дискримінації через те, що вони інваліди. Такої думки дотримується й голова німецької Соціальної спілки інвалідів війни та армії, що нараховує понад мільйон членів, Вальтер Хіррлінгер:

”Ми знаємо, наприклад, що в Німеччині лише чотири з половиною відсотка з понад шести мільйонів людей з тяжкими вадами є інвалідами з народження. Решта дістають ушкодження переважно у віці від 15 до 60 років”.

Статус людини, що внаслідок нещасного випадку чи хвороби раптом стає інвалідом, миттєво змінюється. Страхова компанія, яка, можливо, протягом багатьох років отримувала від цієї людини регулярні платежі, відмовляється укладати з нею договір про страхування життя. Авіакомпанії також не хочуть перевозити інвалідів, ресторани зачиняють перед ними двері, або ж громадські об”єднання відхиляють заявку про їхнє членство.

Пошук квартири, яка б була придатною для проживання інваліда, ускладнюється тим, що багато власників квартир не бажають здавати їх інвалідам. Внаслідок реформи системи охорони здоров”я в Німеччині, що передбачає внесення певної суми під час кожного візита до лікаря, люди з фізичними й психічними вадами опинилися в особливо невигідному становищі. Адже саме їм потрібні тривали курси лікування, саме їм потрібна велика кількість дорогих медикаментів.

У конституції Німеччини з 1994 року записано, що ніхто не може піддаватися дискримінації через інвалідність, а з 2002 року існує ”Закон про рівноправ”я інвалідів”. У цьому законі записано, що усі громадські будівлі, спортивні, концертні і розважальні споруди, а також транспортні засоби повинні бути однаково доступні для всіх людей, з вадами і без них. Однак усе це має одне доповнення – ”в майбутньому”. Тому переобладнання відповідних будівель і споруд відбувається дуже повільно, якщо взагалі відбуваєтьс, - каже уповноважений у справах інвалідів федеральної землі Бранденбург Райнер Клюге і висловлює побажання:

”...щоб було усунено бар”єри в головах людей. Тобто, щоб кожен на своєму робочому місці, в родинному колі, з друзями піклувався про те, щоб інваліди всюди безперешкодно могли користуватися надбаннями культури, могли робити покупки, могли пливати”.

Бар”єри існують не лише в головах, а й на ринку праці. Хоча німецьке законодавство й передбачає, що середні та великі підприємства повинні обладнати 5 відсотків робочих місць для інвалідів і надавати їм перевагу при рівній кваліфікації претендентів, однак багато роботодавців готові платити досить невисокий штраф, аніж вкладати багато грошей у спеціальне обладнання робочого місця для інваліда. Незважаючи на те, що держава в першу чергу зобов”язана виконувати ці вимоги, навіть державна служба не забезпечує п”ятипроцентної норми. Говорить Ганс-Юрген Лойтхофф, член Ради інвалідів, що опікується дотриманням прав людей з вадами:

”Ми вважаємо неприпустимим, що державна служба й досі не виконує свого зобов”язання стосовно працевлаштування інвалідів. Це стосується, в першу чергу, федеральних земель. Якщо в Німеччині існує особлива відповідальність за працевлаштування літніх людей та інвалідів, то цю відполвідальність повинна нести й державна служба”.

Численні громадські організації в Німеччині, що представляють інтереси інвалідів, розглядають ”Європейський день боротьби за рівноправ”я інвалідів” як заклик до активних дій. Деякі керівники цих громадських організацій звернулися до міністра Юстиції Німеччини Брігітти Цюпріс з вимогою ще протягом роботи нинішнього уряду ухвалити законопроект проти дискримінації громадськиз прав інвалідів.