Штучне запліднення – невідомі ризики
12 листопада 2008 р.
Тридцять років тому у Великобританії народилася Луізе Браун – перша дитина, яка з'явилася на світ внаслідок штучного запліднення. Тоді це була сенсація. Тепер така практика в багатьох країнах вже встигла перетворитися на буденну справу. «Нині значно частіше, ніж раніше, трапляється небажана бездітність. Безперечно, це пов'язано з тим, що часто сучасні пари в значно старшому віці наважуються на першу дитину, ніж це було раніше. Але ж з віком зменшується біологічна здатність народжувати дітей», - розповіла німецька дослідниця, професор Гільке Бертельсманн.
У такому випадку так би мовити «ошукати» природу й намагаються за допомогою штучного запліднення. Один з методів передбачає, що в жінки запозичують зрілі яйцеклітини, і в лабораторних умовах, тобто - поза межами людського тіла, запліднюють їх сперматозоїдами чоловіка. «Запліднення тоді справді відбувається в пробірці», - продовжила професор Бертельсман. Попри те, що більше нікого не здивувати нетрадиційними методами запліднення, низка питань залишається нез'ясованими. Йдеться про ризики для здоров'я дитини: чи не успадкують такі діти, скажімо, безплідність батьків, або на скільки високим є ризик, що дитина народиться з фізичними вадами.
«Коли ми говоримо про вроджені фізичні вади, то це можуть бути не лише якісь зовнішні вади, але також захворювання внутрішніх органів - серця, нирок тощо», - пояснила Бертельсман. Висловлюються побоювання, що під час штучного запліднення існує небезпека пошкодження сперми та яйцеклітини, наприклад, через вплив зовнішньої температури або через безпосередні маніпуляції. Аби дослідити, на скільки виправданими є такі побоювання, і на скільки один метод штучного запліднення є більш ризикованим за інший, група німецьких науковців на чолі з професором Бертельсман для початку ретельно проаналізувала відповідну літературу.
«Результатом нашого аналізу, а ми вивчили десять наукових робіт, є те, що в жодному з досліджень не говориться про підвищений ризик використання того чи іншого методу штучного запліднення», - розповіла професор Бертельсман. Але водночас науковці помітили, що взагалі після штучного запліднення народжується більше дітей з фізичними вадами, ніж після запліднення природним шляхом. На запитання про причини такої тенденції експерти поки що лише розводять руками. «Ми не знаємо з чим це пов'язано – з медичним методом штучного запліднення чи з тим ризиком, який несуть у собі батьки, яким не вдається народити дитину природним шляхом», - сказала Бертельсман.
Крім того, зауважують німецькі науковці, слід брати до уваги, що реальні шанси успіху штучного запліднення зовсім не високі. Лише в 40% випадків жінка справді вагітніє і лише в 10-15% таких жінок врешті-решт народжується дитина. Тому багато пар вирішують пересадити до матки відразу кілька штучно запліднених яйцеклітин у сподіванні, що принаймні один ембріон почне розвиватися. Врешті-решт трапляється так, що жінка виношує кілька дітей. І тут чатує наступна небезпека. Професор Бертельсманн: «Коли в утробі матері розвивається кілька плодів, тоді існує підвищений ризик зриву вагітності, травмування при пологах або народження дитини з вадами». (вм)