1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Чи зможе Росія виготовляти турбіни не гірше Siemens?

26 квітня 2018 р.

Після скандалу з нелегальним використанням Росією газових турбін Siemens в Криму російським компаніям доручили розробити власний аналог. Наскільки це реально і перспективно? DW запитала у німецьких машинобудівників.

https://p.dw.com/p/2whZN
Виробництво газових турбін Siemens
Фото: picture-alliance/dpa/Siemens/Dietmar Gust

Великі турбіни - це у сьогоднішній Росії велика політика. Таємне перекидання російською держкомпанією "Ростех" чотирьох турбін німецького концерну Siemens до Криму призвело до міжнародного скандалу  і запустило у цій сфері механізм імпортозаміщення: російським машинобудівникам доручено терміново розробити власний аналог, здатний замінити зарубіжну продукцію.

Дослідний зразок справді був створений, однак у квітні стало відомо, що ще у грудні 2017 року під час випробувань він зламався. Тепер до проекту "Ростех", "Роснано" та "Інтер РАО" має намір приєднатися петербурзька компанія "Силові машини". Її власник Олексій Мордашов, посилаючись на історію з Siemens, наголошує, що "Росії необхідна своя технологія газових турбін", але водночас просить фінансової підтримки у держави.

"Формула-1" в енергетичному машинобудуванні

Такі розробки вимагають "величезних витрат", зазначив у письмовій відповіді на запит DW професор машинобудівного факультету одного з німецьких університетів. Водночас він відмовився оцінювати шанси російських компаній на створення власної газової турбіни великої потужності. За словами іншого професора, Манфреда Крістіана Вірзума (Manfred Christian Wirsum), який очолює Інститут парових і газових турбін при Рейнсько-Вестфальській вищій технічній школі (RWTH) в Аахені, йдеться про "сотні мільйонів євро або доларів".

Професор Манфред Крістіан Вірзум
Професор Манфред Крістіан ВірзумФото: RWTH/Peter Winandy

"Газова турбіна великої потужності - це одна з найскладніших машин, які існують на сьогоднішній день. Кажу це вам як представник об'єднання усього німецького машинобудування", - сказав у розмові з DW Маттіас Целінґер (Matthias Zelinger), прес-секретар Об'єднання німецьких машинобудівників і виробників промислового устаткування (VDMA) у Франкфурті-на-Майні. А професор Вірзум образно назвав такі турбіни "Формулою-1" в енергетичному машинобудуванні".

Сучасні потужні газові турбіни для великих електростанцій принципово відрізняються від менш потужних, які застосовуються, наприклад, в авіації, на флоті або у військовій техніці. Конструкція таких турбін і матеріали, що у них застосовуються, піддаються надзвичайно високому навантаженню, на межі допустимого, пояснили експерти. Так, температура в турбінах піднімається до понад 1400 градусів і тим самим значно перевищує температуру плавлення металів. Тому, наприклад, потрібні особливі монокристалічні жароміцні сплави і високоефективна система охолодження. Адже інакше турбіна, навіть якщо вона запрацює, швидше зношуватиметься і частіше потребуватиме ремонту.

Китай поки не опанував технологію великих турбін

Іншими словами, створення газових турбін великої потужності вимагає інтенсивних наукових досліджень і тривалих випробувань. "Технологічні бар'єри входу на ринок надзвичайно високі", - зазначив Маттіас Целінґер. Тому сьогодні ринок, по суті, поділений між чотирма великими виробниками. Це американська корпорація General Electric (GE), німецький концерн Siemens, японське спільне підприємство Mitsubishi Hitachi та італійська Ansaldo Energia, до якої частково відійшло виробництво турбін французької Alstom.

Маттіас Целінґер
Маттіас ЦелінґерФото: VDMA

"Наскільки я знаю, в останні років двадцять усі спроби прорватися на цей ринок закінчувалися невдачею. Лише одна японська компанія змогла в період розквіту ціною величезних зусиль піднятися від виробництва середніх за розміром турбін до випуску великих", - розповів Маттіас Целінґер, маючи на увазі Mitsubishi, яка до того ж отримувала значну допомогу від держави.

Професор Вірзум навів інший приклад активної державної підтримки. "Китай ось уже кілька десятиліть прагне розробити власну велику газову турбіну, але лише зараз підійшов до порога її створення", - зазначив експерт. Цьому сприяли багаторічна взаємодія з західними виробниками і придбання частки у компанії Ansaldo, що забезпечило доступ до розробок Alstom. "Китайці змогли опанувати вже дуже багато високих технологій, але освоїти виробництво великих газових турбін вони поки що не змогли", - наголосив керівник Аахенського інституту.

Технологічні і ринкові ризики для російських розробників

З російським енергетичним машинобудуванням Манфред Крістіан Вірзум, за власним зізнанням, не знайомий, але чув, що технології виробництва турбін для електростанцій там є - нехай ці турбіни і не найновіші, великі і ефективні. "Питання у тому, чи можна спиратися на ці технології при створенні турбіни великої потужності - або ж вона розробляється фактично з чистого аркуша", - пояснив учений. 

Обидва співрозмовники зупинилися не тільки на технологічних і фінансових, але також на економічних, ринкових ризиках, пов'язаних з розробкою турбін великої потужності. "Попит на них впав у всьому світі приблизно до 100 одиниць на рік. А наявні виробничі потужності дозволяють випускати щорічно близько 400 турбін", - повідомив Маттіас Целінґер. Саме тому GE і Siemens мають намір найближчим часом скоротити на відповідних заводах тисячі робочих місць, про що DW докладно розповідала.

Siemens у СП з іспанською Gamesa активно розробляє вітряні генератори
Siemens у СП з іспанською Gamesa активно розробляє вітряні генератори Фото: Reuters/V. West

Таким чином російські машинобудівники, які розробляють зараз велику турбіну, виходитимуть на ринок, що звужується та має величезні надлишкові потужності. Утім, в даному випадку уряд і не чекає від них створення конкурентоспроможної експортної продукції, а думає тільки про внутрішній ринок.

Уряд РФ розраховує тільки на внутрішній ринок

Як заявив в середині квітня на економічному форумі в Ялті заступник міністра енергетики РФ Андрій Черезов, "річна потреба у потужних турбінах не дуже висока - це 1-2-3 турбіни на рік".

"Однак є програма модернізації старих ТЕС (теплоелектростанцій), - цитує його агентство ТАСС, - це той ринок, який можна використовувати для реалізації свого виробництва". Зокрема, Черезов, згідно з "Інтерфаксом", не виключає будівництва третього енергоблоку на Сімферопольській ТЕС, для якого жоден західний постачальник не поставлятиме турбіну через санкції.

При випуску однієї-трьох турбін на рік шанси на те, що багатомільйонні вкладення у розробку і налагодження в Росії виробництва турбіни великої потужності коли-небудь окупляться, невеликі. Що ж стосується державної програми заміни на ТЕС старих турбін на нові, то вона задає російській електроенергетиці зовсім інший вектор розвитку, ніж спостерігається зараз на світовому ринку.

Професор Манфред Крістіан Вірзум, який готує фахівців з парових і газових турбін, чесно визнає: "Всі ми взагалі недооцінили динаміку розвитку вітряної енергетики та фотовольтаїки". За його словами, в останні два-три роки він і його колеги постійно задаються питанням, якими є перспективи тієї справи, якою вони займаються.

Сам професор оцінює ці перспективи так: "Особисто я вважаю, що у більшості країн світу вже зараз досить теплових електростанцій, і якщо відновлювальна енергетика і далі стрімко нарощуватиме потужності, у чому я не сумніваюся, то енергокомпанії спробують по максимуму використовувати терміни експлуатації діючих ТЕС, але переоснащувати їх або будувати нові вже не стануть". Тож глобальний попит на газові турбіни, на його думку, і далі падатиме.

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою