Музей "холодної війни"
26 серпня 2013 р.
Минулого тижня, напередодні 45-ої річниці вторгнення військ Варшавської Угоди до Чехословаччини, поблизу чеського села Брди було відкрито Музей "холодної війни". Брди лежать в межах колишньої військової округи, серед масивних лісів, у яких містилися радянські артилерійські та авіаційні полігони. У тих безкраїх лісах найсекретнішим режимним об’єктом був "Тополь-51" – сховище радянської атомної зброї.
На десятиметровій глибині, з головною залою на 240 "квадратів", з камерами, в яких зберігалися боєголовки, з побутовими приміщеннями... За сталевою брамою, яка важить шість тонн, витримає ударну хвилю колосальної сили і не пропустить радіації. Саме ту браму й відчинили для численних відвідувачів члени фонду "Залізна завіса" Вацлав Вітовець, Мілан Скочовський й Мілан Лінгарт.
Лякають навіть макети
За часів "холодної війни" таких сховищ по країнах Східної Європи було дванадцять, а збереглося одне – брдівське. "Допомогла нагода, - розповідає Мілан Скочовський. - Коли Чехословаччина розділялася на дві держави, в підземеллі зберігалися величезні запаси старих чехословацьких монет, а пізніше стало воно місцем тимчасового поховання – аж поки знайшли місце на кладовищі – останків тисяч вояків Вермахту, які загинули в наших краях".
Перетворення страхітливого сховища на унікальний музей забрало в ентузіастів майже два роки, а фінансувалося... з власної кишені. "Нам, - пояснює Мілан Лінгарт, - ішлося про те, щоб люди відчули атмосферу 40-их-80-их років, коли світ часто стояв на порозі нової війни". Він є автором усіх трьох стендів: радянський і американський військово-ядерні потенціали, та "мирний атом". Автентичності експозиції додає безліч речей, які радянська армія покидала, забираючись поспіхом додому: солдатські миски та кухлі, ґудзики з п’ятикутними зірочками, консервні бляшанки, номерні таблички з автомобілів та чимало всілякого іншого армійського причандалля. Лише боєголовок тут вже не побачити. Їх якраз не забуто, вивезно. Але їхні макети – будь ласка. Утім, і макети справляють враження: поглянеш – і проймає тебе морозом. Є в музеї й "живі" експонати – дизель на шість циліндрів, повітряні фільтри і – що надто дивує відвідувачів – цілком придатні туалети.
Крадений бензин
Адміністрація музею "Залізна завіса" орендує колишнє сховище в міністерства оборони. "Поки що на вісім років, - каже Вацлав Вітовець, - а далі побачимо". Сподівається, що знайдуться благодійники, бо сто крон (чотири євро) за вхід – за це унікальний заклад не втримаєш. З пенсіонерів беруть половину вартості, з дітей - і зовсім нічого Більше як двадцятьох людей в підземелля не поведеш і частіше, ніж раз на тиждень, музею не присвятишся, бо всі троє працюють на громадських засадах.
Празька студентка Віка Штефанова заплатила за вхід сотню, а її дідусь – п’ятдесят крон. Віка потрапила до музею випадково. Гостює в діда з бабою в недалеких Рокицанах. На моє "ну, як?" відповіла коротко: "Страшно!". Дідусь виявився балакучішим. Пригадав, що жилося у Брдах, як у табірній зоні. Заборони, перевірки, перепустки... Усюди колючий дріт, вартові із псами... "Та все одно крали ті "руси" безбожно. Заплати – він тобі й оту голівку винесе. Усі Рокицани на їхньому краденому бензині їздили. Було, було..." - пригадав після екскурсії літній чех і мерзлякувато шморгнув плечима. Холодно в Музеї "холодної війни": постійна температура – плюс шість градусів.