1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

У перші дні грудня кількість проплачених репортажів зашкалювала

16 грудня 2009 р.

Чим ближчі вибори, тим більше українські телеканали «годують» глядача політичною рекламою під виглядом звичайних новин. За підсумками експертного дослідження, рекордсменами з "джинси" є "Інтер" та ICTV.

https://p.dw.com/p/L3H9
Фото: DW-Montage/bilderbox.de

Медіа-експерти констатують – перед виборами політики кидають чималу копійчину на формування свого позитивного іміджу в медіа. Зокрема, громадська організація «У-Медіа» нарахувала на центральних телеканалах за перший тиждень грудня понад сотню «підозрілих» сюжетів, ймовірно, замовного характеру. Телеканали ІСТV та «Інтер» мали у своїх новинах найбільшу кількість таких матеріалів. «Чистим» від політичних замовлень виявився 5 канал.

"На дворі криза, у політиків купа грошей..."

За обсягами прихованої політреклами від телебачення не відстає і преса. Дослідник мас-медіа Отар Довженко згадує, як Сергій Тігіпко практично в кожне друковане видання втиснув своє інтерв’ю або статтю. Найяскравішим , за словами експерта, виявився журнал Men`s Health, який розмістив свої лайт-бокси «з голим Тигипком» по всій Україні.

Хоч прихована реклама в медіа й заборонена, ніхто не примушує журналістів дотримуватися закону, підкреслює Отар Довженко. Телеканали й газети у передвиборчий період фактично «живуть» із проплачених репортажів. Журналісти ж своєї «продажності» не соромляться, додає оглядач: «Це абсолютно відкрито, абсолютно цинічно. Журналісти дивляться на це так, що нам же треба жити, а на дворі криза, а тут у політиків купа грошей. Чому б нам цими грішми не скористатися?»

Як розпізнати "джинсу"

Довженко наголошує, що будь-яке висвітлення журналістами передвиборчої кампанії може розцінюватися як замовлення. «Не є функція новин висвітлювати агітаційні заходи. Будь-які репортажі з агітаційних поїздок, будь-які заяви, обіцянки, які з’являються в інформаційних програмах – це, як правило, замовні матеріали»,- вважає Довженко. Або ж, додає він, свідчення того, що журналісти не розуміють своїх функцій.

Формальних доказів порушення журналістом принципів професії немає, адже усе робиться неофіційно. Але розпізнати "джинсу" фахівцеві досить легко. "Повноцінні конфліктні сюжети бувають досить рідко зараз. Вигідніше продавати такими дрібними повідомленями час у новинах. Але ці сюжети, як правило, відрізняються незбалансованістю – там подана тільки одна сторона конфлікту, якимись безапеляційними оцінковими судженями",- пояснює Довженко.

Автор: Єлизавета Олійник

Редактор: Захар Бутирський