У Львові записують спогади свідків репресій

"Ще не знали, за чим стояли у чергах біля магазинів, але брали все, що продавали. На Західну Україну почали завозити цукор, а перед моїм арештом вже з’явилися білі булочки, а до того був лише чорний хліб",- це зі спогадів Дарії Полюги, зв’язкової Романа Шухевича.

Таких спогадів уже записано понад півтори сотні годин, розповідає директор музею "Тюрма на Лонцького" Тарас Чолій. Розповіли про своє життя вісімдесят відомих особистостей, що пережили страшні часи репресій та ув’язнення. Спогади цих людей є безцінні, ми можемо певні історичні події монтувати свідченнями очевидців, і цю інформацію діти у школах сприйматимуть значно швидше, аніж з книжок, каже Чолій.

Не лише навчальний матеріал, а й доказова база

Відтак, управлінню освіти музей зможе запропонувати відеоматеріал з кількох тем – це "побут і колорит населення", "життя у підпіллі", трагедія 1939-41 років, коли тисячі людей були закатовані у тюрмах: "Наступна тема – це друга світова війна, коли змінювалися окупаційні режими. І післявоєнний час, коли люди отримували вироки до 30 років, їх життя у таборах строгого режиму далеко на півночі, відносини між в’язнями та охороною",- додає Тарас Чолій.

Записи здійснюються у рамках проекту "Медіа-бібліотека історії репресій комуністичного режиму". Бажаючих поділитися спогадами є чимало, люди самі зголошуються, щоправда, записів з євреями та поляками є лише кілька, бо ці свідки повиїздили за кордон, але робота з общинами налагоджена, кажуть учасники проекту. Петро Франко, голова політв’язнів Львівщини, переконаний, що зібрані свідчення мають не лише дидактичну цінність, але й можуть слугувати доказовою базою у процесах над злочинами комуністичного режиму.

Автор: Галина Стадник

Редактор: Захар Бутирський