Тюрингія: «Мене ніколи не вабила далечінь»

71-річний Вольфґанґ Мозель обережно обертає дві скляні палички в блакитному полум’ї газового пальника. До важкого повітря в ательє професійний склодув вже давно призвичаївся. У цього пенсіонера великі сильні руки, які, проте, дуже вправно перетворюють малесенькі у маніпусіньких строкатих скляних каченят. Вольфґанґ Мозель вже зробив сотні таких фігурок.

 

Пробірки, скляні качки та різдвяні прикраси

Після набуття фаху склодува у 1953-му році в уродженого лаушавчанина не було жодного сумніву в тому, що він хоче виготовляти не тільки скляні лабораторні пробірки. Він прагнув перетворювати скло на витвір мистецтва. А ще він хотів залишитися в рідному Лауша. «Мене ніколи не вабила далечінь», - пояснює Вольфґанґ Мозель. Лауша - домівка його родини та його мистецтва.

Вже понад 400 років у маленькому містечку, що в Тюринзькому лісі, виготовляли скло з кварцового піску, поташу та вапна. «Мама працювала на скляному заводі, розмальовувала прикраси для різдвяної ялинки разом зі своїм батьком. А його батько, своєю чергою, також працював зі склом», - розповідає Вольфґанґ Мозель. Він також не сумнівався в тому, ким стати - звичайно, склодувом. Зараз, 50 років потому, Вольфґанґ Мозель тримає в руках золоту грамоту, яка засвідчує його кваліфікацію майстра. Він з любов‘ю та гордістю озирається на свій трудовий шлях.

 

Гірські мандрівки Реннштайґом

Зараз у місті Лауша налічується 43500 жителів. Містечко лежить серед хвойних лісів, через які протікає безліч струмків. 71-річний пенсіонер кохається на природі рідного краю. Навесні весь Лауша йде до лісу по чорниці. Жителі Тюрингії люблять мандрувати – і Вольфґанґ Мозель не виняток. Він любить пригадувати, як ще 1989-го року, після скасування німецько-німецького кордону він обійшов увесь Реннштайґ.

 

Кулінарний шедевр: тюринзькі галушки

Одну річ Вольфґанґ Мозель любить у Тюрингіїї понад усе: так звані лаушацькі галушки. Коли цей 71-річний чоловік веде мову про знамениті тюринзькі картопляні галушки, очі в нього палають вогнем. «Справжні галушки повинні всотати в себе соус й зробитися м’якенькими, так, щоб вони з одного боку трималися на виделці, а з іншого - щоб їх непотрібно було їсти з ножем».

Вольфґанґ Мозель - щирий тюринжець, душею й тілом. «Ми, тюринжці, любимо співати. Ми товариські, цікаві та надзвичайно любимо свій рідний край».

Вже понад 60 років Вольфґанґ Мозель їздить відвідувати друзів під Веймаром: «Завдяки цій дружби я закохався у Веймар. Я там знаю все - від театрів, до склепу, де покояться обидва німецькі видатні поети. Мені також дуже подобається Вартбург під Айзенахом».

 

Веймар та Вартбург

Веймар належить до найважливіших святощів німецької культури. Тут можна відвідати будинки, де колись мешкали поети Йоганн Вольфґанґ фон Ґете та Фрідріх Шиллер або ж прогулятися до колишніх помешкань художника Лукаса Кранах та композитора Ференца Ліста.