Східноєвропейські жінки часто стають у Німеччині жертвами торговців людьми

Офіційно цей злочин кваліфікується як "торгівля людьми". Федеральне управління кримінальної поліції у Вісбадені вже протягом кількох років співпрацює з країнами, звідки походять жертви торговців людьми. Останнім часом встановлено, наприклад, більш інтенсивні зв"язки з Литвою, оскільки там цей бізнес процвітає. 2002-го року Федеральне управління кримінальної поліції у Вісбадені виявило 811 жертв торгівлі людьми. 15 відсотків з них походили з Литви. Таким чином, ця країна посідає перше місце в Німеччині, особливо, якщо взяти до уваги кількість жіночого населення в Литві віком від 15 до 30 років. Говорить співробітник федерального управління у Вісбадені Карл Мербель: "Це, без сумніву, пов"язано з рівнем економічного розвитку країни, а також з близькою відстанню до Заходу. Звичайно, для литовки ідея опинитися на Заході виглядає не так небезпечно, ніж для росіянки, що живе десь за Уралом. Це також пов"язано з тим, що в литовському суспільстві матеріальний добробут досить поширений, але не кожен може щось від нього мати. Тому бажання жити цим "красивим життям" у Литві, можливо, сильніше, ніж у Росії". За даними Федерального управління кримінальної поліції, з тих 811 жертв торгівлі людьми 158 знали про мету свого приїзду на Захід. 318 жінок не знали, що їх очікує за межами рідної країни, а до 94 жінок було застосовано силу. Вісбаденське управління працює також разом з різними установами та організаціями в інших країнах, звідки походять жертви торговців людьми. Нещодавно відбулися переговори з представниками знову ж таки Литви. Розповідає Карл Мербель: "Багато людей цього, звичайно, не усвідомлюють. Тому ми підтримуємо, наприклад, з німецьким Товариством технічної співпраці (GTZ), а також з багатьма іншими - поліцією, прокуратурою, неурядовими організаціями, щоб привернути увагу до цієї проблеми і надати допомогу колегам у цих країнах". Торгівля людьми - це злочин, який завдає його жертвам непередбачуваної шкоди, каже Карл Мербель. Тому необхідна тісна й сповнена довіри співпраця, що виходить за межі кордонів. Найвищий пріоритет у цьому процесі має роз"яснювальна робота з жінками: "Якщо в цих країнах газети писатимуть, що, коли йдеться про те, що в Німеччині можна працювати не лише хатньою господинею чи нянею і заробляти гроші готівкою, то тут може бути небезпека опинитися в борделі, тоді можна сподіватися, що не кожна жінка буде аж такою наївною. Звичайно, там також є жінки, які думають, що сюди можна приїхати й заробити багато грошей проституцією. Але вони не уявляють собі, що з ними поводитимуться, як з рабинями". Тим часом 87 відсотків усіх жертв походять з Центральної та Східної Європи. Серед них багато росіянок і досить мало латвійок. Таку ситуацію Карл Мербель пояснює тісною співпрацею з латвійськими властями. Дедалі більшою проблемою для німецької поліції становлять також громадянки Болгарії: "З 2001 року болгари можуть приїздити до Німеччини без візи. І якраз з цього моменту значно зросла кількість болгарських жінок, яких примушують займатися в Німеччині проституцією. Це стосується не лише Німеччини, а й сусідніх країн. Наприклад, ми співпрацюємо з колегами у Нідерландах, Бельгії та Великобританії, оскільки болгарські торговці людьми працюють і в Німеччині, і в інших країнах. Разом з болгарськими колегами ми хочемо спробувати обмежити цей процес. Тому минулого року до нас приїздили колеги з Болгарії, а цього року ми плануємо влаштувати разом з Товариством технічної співпраці спеціальний навчальний курс для колег з Румунії". Тим часом у земельному суді Берліна триває процес над групою з десяти торговців людьми у віці від 31 до 55 років. Трьох з них обвинувачують в тому, що вони утримували групу дівчат за викликом, так званих "call girls", яких було нелегально завезено до Німеччини переважно з України. У цій групі "працювали" 29 українок, яких примушували займатися проституцією.