1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Солдат: Генрі Лукас із Цвайбрюккена

7 червня 2010 р.

За службу в Афганістані він отримав “Почесний хрест за мужність”. Щоб не трапилося, старшина роти Генрі Лукас зберігає спокій. Навіть тоді, коли десантник стрибає з висоти в кілька тисяч метрів.

https://p.dw.com/p/M1OH
Генрі Лукас

Генрі Лукас уже 370 разів стрибав з літака в безодню. Навіть висота в 10 тисяч метрів для нього – вже пройдений етап. Він скромно називає такі стрибки “непростими”. Насправді це справа не для кожного: температура на такій висоті опускається до мінус 60 градусів, десантникам інколи доводиться тягти на собі 60 кілограмів військового знаряддя. Це особливо відчувається на землі. “Добре, щоб після приземлення хтось допоміг підвестися”, - каже Лукас. Але коли в літаку відчиняється вантажний отвір й дивившися на землю, про вагу швидко забуваєш, каже солдат.

Втрата друзів в Афганістані

Лукачс був одним із чотирьох солдатів бундесверу, яким у липні 2009 року канцлер Німеччини Ангела Меркель вперше вручила “Почесний хрест за мужність”. 28-річний професійний солдат отримав відзнаку за інцидент в Афганістані в жовтні 2008 року. “Ми брали 20-го жовтня участь в одній великій операції, - каже Лукас. – Під час операції стався напад камікадзе на німецький пост. Ми прийшли на допомогу й забезпечили евакуацію”.

Gesichter Deutschlands Porträt HeLuP2
Лукас живе разом зі своїми товаришами в казармі.Фото: DW

Коли він згадує про ті події зараз, обличчя Генрі Лукаса стає задумливим: “Я пов’язую з Афганістаном лише сум і страждання. Я втратив там двох хороших друзів”. Це одна з причин, чому він хотів би, щоб німецьке суспільство проявляло більше підтримки чи принаймні – розуміння того, що бундесвер робить у горах Гіндукушу. Німецькі солдати виконують позитивну місію, каже він і згадує про будівницутво шкіл і лікарень. Але німецькі ЗМІ лише тоді пишуть про Афганістан, коли там стають об’єктом нападу чи гинуть німецькі солдати, критикує Лукас.

Допомога рекрутам

Gesichter Deutschlands Porträt HeLuP5

Тепер старшина роти ділиться своїм досвідом з іншими. Він готує молодих солдатів до небезпечних операцій. Йому справді є чим поділитися: на стінах його тісної квартири висить більше свідоцтв, ніж фотографій з відпустки. Майже щотижня Лукас працює інструктором або в Німеччині, або за кордоном. Чи вважає він себе, десантника дивізії спеціального призначення, елітним солдатом? “Це визначають інші. Звичайно, інтенсивне тренування відрізняє нас від інших військ. Але я дуже вдячний за те, що можу займатся тим, що можуть не всі”, - каже Лукас.

Зіграна команда

Звичайно, старшина роти добре знайомий і з сірими буднями бундесверу. Якщо він не у вірядженні, Лукас живе разом зі своїми товаришами в казармі десантного батальйону в Цвайбрюккені неподалік німецько-французького кордону. Тоді як звичайні солдати, як правило, живуть по троє, він як молодший офіцер має власну, хоч і невелику, кімнату. Телевізор зараз зламався, але це означає – більше часу з друзями. “Ми тут добре зіграна команда. Таку приємну атмосферу на роботі знайдеш не всюди”, - каже Лукас. За його сдловами, без порозуміння й довіри така спільнота не змогла б існувати. Зрештою, солдати повинні покладатися один на одного не лише в тісній казармі, а в першу чергу в бою.

Подружка, що впала до ніг

На вихідних Лукас має час для приватного життя і їде до своєї подруги в Кельн. Він сам родом зі східнонімецької Єни, але вважає Кельн рідним містом. Подружка йому буквально “впала до ніг” – вона теж стрибає з парашутом, це її хоббі. Лукас знімає її стрибки на відеокамеру. Колись, каже він, вони планують одружитися й мати дітей. Він називає це “кроком номер один і номер два”. Спершу подруга має завершити юридичну освіту. Коли служба закінчиться, він не виключає переїзду з Німеччини до іншої країни, наприклад, до Куби. Там він разом із подругою провів свою поки що найкращу відпустку. “Я дуже люблю курити сигари, - каже старшина. – Коли я курю кубинську сигару, я можу добре розслабитися й думати. Для мене це і є задоволення”.

Автор: Михайло Бушуєв / Роман Гончаренко

Редактор: Наталя Неділько