Ртуть заборонять

Щонайпізніше через два роки в світі мають перестати використовувати ртуть. Заборонити небезпечний для здоров’я людини важкий метал намагалися вже давно, однак лише зараз рішення ухвалено. Міністри екології країн світу домовилися на конференції ООН у столиці Кенії Найробі про міжнародну заборону використання ртуті.

«Ртуть небезпечна, бо шкодить нервам. Якщо вона потрапляє в організм через харчі, через повітря чи схожі шляхи, то вражає нервову систему», - каже Рольф Бушман, співробітник служби захисту прав споживачів у німецькій федеральній землі Північний Рейн-Вестфалія.

Ртуть і золото

В організм людини ртуть може потрапити не лише через повітря. Небезпечний метал може міститися в рибі з будь-якої частини світу, наприклад, з африканської Гани. Там за допомогою ртуті відокремлюють золото від піску та каменів. При цьому утворюється амальгама золота. Її нагрівають, ртуть випаровується, залишається чисте золото. Говорить Даніель Овусу-Корантенг, член ганської організації WACAM, що допомагає в боротьбі з наслідками промислового видобування золота:

«Так, зі ртуттю дешево і легко працювати. Люди працюють з нею голими руками. У процесі роботи утворюються отруйні пари. Ртуть шкодить здоров’ю людей, але вона також потрапляє в навколишнє середовище».

Проблема електростанцій

Чимало експертів вважають зразковою ситуацію в Європейському союзі. Промислові об’єкти повинні дотримуватися суворих норм викиду ртуті, виробництво ртутних термометрів забороно. Уве Лаль, експерт федерального міністерства охорони довкілля Німеччини: «Ми змогли суттєво зменшити забруднення ртуттю в останні 20-30 років. Тепер якщо і є забруднення, то мінімальне».

Головним джерелом ртуті вважаються електростанції, що працюють на вугіллі. Лише в Німеччині через труби таких електростанцій в повітря та воду щороку потрапляють майже три тонни ртуті. І це при тому, що німецькі електростанції мають дотримуватися найсуворіших правил в світі: викид ртуті не більше 30 мікрограмів на кубічний метр. Уве Лаль:

«Поки ніхто в світі не наважився запровадити такі суворі правила. Це призвело до того, що енергетичні концерни тепер уже ретельно перевіряють, скільки руті міститься у вугіллі. Й відповідно налаштовують фільтри на своїх електростанціях. Попри це, спалення вугілля залишається одним із головних джерел ртуті. Тому треба домогтися, що в інших країнах, наприклад, у Китаї, вийшли на наш рівень обмеження викидів».

Лампочки зі ртуттю

Якщо на вугільних електростанціях в Азії та Америці запровадити європейські норми, це був би великий крок назустріч здоров’ю людства, кажуть експерти в Німеччині. Можливо, на це піде багато часу.

Застосування ртуті має не лише негативні наслідки. Наприклад, у незначних дозах ртуть міститься в так званих «економних лампочках», які на відміну від звичайних ламп накалювання споживають менше енергії. Рольф Бушман: «Загальний обсяг ртуті, яку використовують в заощадливих лампах, звичайно великий. Але в порівнянні з тим, що можна заощадити в електростанціях, це набагато менше».

Вироблення однієї кіловат-години електричного струму призводить до викиду в атмосферу 15 мікрограмів ртуті. Але оскільки заощадливі лампочки споживають менше енергії, електростанції викидають менше ртуті, бо потрібно менше струму. «Якщо ще при цьому не викидати енергетичні лампочки на смітник, а здавати для переробки в спеціальні пункти, тоді можна не переживати за довкілля», - каже Рольф Бушман.

Обмін термометрів

Як би там не було, в останні роки викиди ртуті в атмосферу в Німеччині та ЄС скоротилися. У кабінетах стоматологів збирають амальгами – тобто сплави зі ртуттю – у спеціальні контейнери. А температуру тіла тепер вимірюють цифрові термометри. У Німеччині обмін старих ртутних термометрів на нові аптеки проводять на пільгових умовах. (рг)