Росія обирає: парламент чи президента?

Західні оглядачі вважають, що переможець голосування уже визначений, а результат можна перебачити. Про вільні й чесні вибори годі й говорити, переконаний в минулому відомий німецький політик, член Вільної демократичної партії, а нині голова Фонду ім. Наумана Вольфганг Ґергард:

„Це однозначно. Опозиції швидше перешкоджають, ніж дають можливість висловитися. Не для всіх учасників виборів однакові умови”.

У самій Росії деякі опозиційні політики навіть не збираються йти на вибори, як це робить колишній прем’єр-міністр Михайло Касьянов:

„Для багатьох стало очевидним, що так звані вибори 2-го грудня, я наголошую, так звані вибори, - це не вибори, а лише імітація певного демократичного процесу. Брати в цьому участь шкодить майбутньому нашої країни”.

Путін попереду

Участь у виборах беруть 11 партій, але подолати семивідсотковий прохідний бар’єр зможуть не більше чотирьох. В першу чергу – „Єдина Росія” на чолі з президентом Володимиром Путіним, в якої вже зараз більшість у парламенті. Соціологи прогнозують, що партія Путіна отримає до 60 відсотків голосів виборців. Мета партії – зберегти владу для Путіна, якого прихильники хотіли б бачити так званим „національним лідером”.

Партія „Справедлива Росія” на чолі з Сергієм Мироновим, яка вважає себе лівою і виступає за соціальні реформи, теж підтримує Путіна. Вона прагне відібрати на користь Кремля голоси в російських комуністів, але невідомо, чи їй це вдасться. Комуністи досі мають у Росії стабільний електорат – близько 10 відсотків. Не ясно, чи потрапить у нову Думу правий популіст Володимир Жириновський з його ліберальними демократами, які підтримують Путіна. У верхній частині виборчого списку ЛДПР – Андрій Луговий, якого у Великобританії підозрюють в отруєнні колишнього агента російських спецслужб і критика Кремля Олександра Литвиненка.

Опозиція без шансу

Західні оглядачі також переконані: жодна опозиційна партія не має шансу потрапити в парламент. Причин цього кілька, в тому числі конфлікти між самими опозиціонерами. Називають зокрема новий закон про партії, що ускладнює участь у виборах. Так, до виборів допускають лише загальнонаціональні партії, що мають щонайменше 50.000 членів. Прохідний бар’єр піднято від п’яти до семи відсотків. Вибори відбуваються лише за партійними списками. Депутати, які виходять з фракції, в майбутньому втрачають мандат. Крім того, підконтрольні державі мас-медіа постійно поливають брудом опозиційні партії.

Усе це дає підстави сумніватися в демократичності виборів. „Головні маніпуляції стосуються участі у виборах та ЗМІ й вони давно відбулися”, - каже Йенс Зіґерт, експерт німецького Фонду ім. Белля у Москві.

Тінь президентських виборів

Парламентські вибори від самого початку перебували в тіні іншої події – президентських виборів весною 2008 року. За російською конституцією, нинішній президент Володимир Путін не може брати в них участі, бо його вже один раз переобрали. Після рішення Путіна очолити виборчий список „Єдиної Росії” його почали представляти не інакше як „батьком нації”. Особистий рейтинг Путіна високий, більшість росіян вважають його гарантом стабільності, економічного підйому та повернення Росії на міжнародну політичну арену. Натомість довіра росіян до партій набагато слабша. Німецький експерт Вольфганг Ґергардт:

„Центральне питання полягає в тому, чи можна так пов’язувати парламентські вибори з політичною долею однієї персони”.

Путін зробив з парламентських виборів референдум про свою політику. За таких умов, якщо „Єдина Росія” не набере переконливої більшості, це сприйматиметься як політична й особиста катастрофа. Що буде після голосування – не може сказати ніхто, але більшість оглядачів на Заході припускають, що Путін залишиться при владі. В якій формі – покаже час.

За матеріалами кореспондентів