Продавщиця: Марина Пауль з Вайтерштадта
13 квітня 2010 р.Марина Пауль любить спокій. Тому продавшиця взуття з міста Вaйтерштадта в Гессені встає зранку раніше. Час потрібнен їй, щоб неспішно почати новий день.
Найкраще в неї це виходить з чашкою чаю та під музику. В обох випадках в неї є чітки вподобання: латиноамериканська музика та чай “ерл грей”. “Каву я не люблю, а чай має бути обов”язково. Це мій ритуал. Я не виходжу з будинку, не випивши чаю”,- каже вона.
Шість із половиною років тому Марина Пауль переїхала з Росії до Німеччини. Спочатку вона опинилася на півночі. Там тоді жив її брат, пригадує вона: “З Росії я спочатку потрапила до Бремена на півночі Німеччини. Через п”ять років переїхала бо Баварії, де була робота. Потім я познайомилася з хлопцем і переїхала до нього в Гессен”.
Німкеня в Росії
Російська німкеня Пауль народилася в Саратові, що неподалік Волгограда. У ХVIII столітті там селилося багато німців. “Мій батько – німець, який народився в Росії, а моя мама – росіянка”,- каже симпатична жінка з довгим червоно-русявим волоссям.
Марина Пауль виросла разом зі своїм старшим братом на берегах Волги. В Саратові вона закінчила вуз за фахом “туризм”. Тепер вона сподівається, що і батьки колись переїдуть до Німеччини, де живуть вона з братом.
Робоче місце Марини Пауль знаходиться в Loop 5. Цей помпезний торговий центр відкрився в жовтні 2009 року у Вайтерштадті, передмісті Дармштадта. Серед понад 100 магазинів вона працює у відділі взуття.
Блискучий світ шопінгу
Полиці заповнені коричневими, синіми та чорними чоботами. Шляхетне взуття привертає увагу жінок. Тихо грає музика, світло відбивається в кришталевому водоспаді. Ця атмосфера має сприяти витрачанню грошей.
Висока білявка стоїть перед касою та посміхається всім, хто заходить у магазин. Вона пакує черевики в коробки та розмовляє з покупцями. Потім молода продавщиця знову встановлює порядок у магазині. Марині Пауль подобається робота, бо завдяки їй вона має контакт із покупцями. “Я давно хотіла працювати в торгівлі”, - каже вона.
Коли зміна в 16 годині завершується, Марина Пауль їде на машині додому. Поїздка в містечко Вайтерштадт з його 25 тисячами населення триває півгодини. Жінка радіє, що їй не треба їхати автобусом, це значно довше.
Життя на валізах
Недавно Марина Пауль та її хлопець стали жити разом. Всюди у великій квартирі стоять коробки з речами. “Щодня я розпаковую валізи та наводжу порядок. Мені дуже хочеться нарешті віднести все на горище і розчистити квартиру”.
У вільний від розпакування час мовно обдарована російська німкеня насолоджується книжками та вчить нові мови. Телевізора в кімнаті немає, він їй не потрібний. “Мені подобається історія, тобто історії з життя. А фентенезі я не люблю”,- каже Пауль.
Історія Марини Пауль – це, серед іншого, той факт, що її предки колись емігрували з Гесена в Росію. “Можливо, саме тому тепер я опинилася в Гессені”,- каже 29-річна жінка задумливо.
На запитання, чи вона більше відчуває себе росіянкою чи німкенею, вона відповідає: “І так, і так. Це чудово – мати два менталітети. Я думаю, що це справжній подарунок долі, й рада, що це саме так”.
Автор: Женев”єва Баер / Роман Гончаренко
Редактор: Захар Бутирський