Перемога китайського активіста

Лі Ченгпенг - автор книг і колумніст, надзвичайно популярний серед молодих китайців. Тепер він ще й переможець головної номінації конкурсу інтернет-активізму The Bobs -„Найкращий блог”. Почувши про те, що блог Ченгпенга читають понад сім мільйонів людей, деякі члени журі The Bobs перепостили на своїх Facebook- та Twitter-сторінках посилання на впливового конкурсанта, прокоментувавши: „після цього аргументи „мій кандидат у своїй країні дуже популярний” відпали”.

Лі Ченгпенг регулярно стає героєм публікацій у мас-медіа. На початку 2013 року він видав нову книжку есеїв „Увесь світ знає”, після чого китайський уряд заборонив йому презентувати новинку та обговорювати її з читачами. У мікроблозі в соцмережі Sina Weibo Ченгпенг прокоментував це сухо: „Вони всі несповна розуму”. А під час однієї з автограф-сесій з'явився в чорній масці на півобличчя та футболці з написом „Я всіх вас люблю”. Протягом усієї зустрічі з фанатами він не зронив ані слова. Чимало його прихильників теж прийшли в масках. Та акція стала символом боротьби молодих китайців за свободу слова.

Лі Ченгпенг переважно звертається до молодої аудиторії. Під час виступу перед студентами Пекінського університету в листопаді 2012-го року він заявив, що не має політичних амбіцій: „Я прагну виключно того, щоб захистити моє право говорити і писати”. Блогер полюбляє ущипливо-афористично критикувати цензуру: „Щоразу, коли чиновники кажуть, що в Китаї видається найбільше книжок і газет, я пригадую, що наша країна виробляє і найбільше туалетного паперу”.

Новий формат протесту

Хоча Лі Ченгпенг, якому вже за сорок, не належить до молодого покоління китайських блогерів, він утілює нову культуру протестів. Блогер не критикує загальні причини, які заважають жити краще, а шукає конкретні місцеві проблеми, які варто оприлюднювати й вирішувати. Це корупція серед голів сільрад чи недбалість на будмайданчках. Як у провінції Сичуань, звідки блогер родом. У травні 2008 року тут стався жахливий землетрус, який забрав життя майже 100 тисяч осіб.

Лі Ченгпенг пережив це особисто й бачив на власні очі, як під руїнами будинків гинули діти, бо ніхто не міг їх звідти витягнути без ризику для життя. Лі Ченгпенг ніяк не міг зрозуміти: як можна було в сейсмонебезпечному районі зводити будинки, що за найменших підземних поштовхів почали валитися, мов картярні? Пізніше він напише у своєму блозі: „Що мене ще більше заплутало, так це питання, чому імена всіх жертв теракту 11 вересня 2001 року були оприлюднені, а наші діти - безіменні”. 

 Це підштовхнуло активіста до дій. Разом із кількома однодумцям він вирушив у експедицію регіоном, що постраждав від землетрусу. Вони почали перевіряти стан місцевих шкіл, бо серед багатьох під час землетрусу вистояла тільки одна. Всі діти й учителі, яких лихо застало в тій школі, вижили. Коли Лі Ченгпенг дізнався, що будівля школи в цілому окрузі була однією з небагатьох, побудованих за будівельними стандартами, він описав цю історію в есе „Правда про неймовірне виживання школярів та вчителів середньої школи в Лонгані”.

Патріотизм різносторонній

Лі Ченгпенг не завжди був опозиціонером. Раніше, працюючи спортивним коментатором, він, за власними словами, був „патріотом”, вважав критику режиму чимось дивним, а все, що походило з-за кордону, поганим. „Сліпий патріот” прозрів після того страшного землетрусу, зрозумівши, що патріотизм також означає захищати країну та життя її громадян. „Якби наприкінці свого життя я мав би написати автобіографію, то почав би з 2008 року, бо доти був ідіотом”, - прокоментував він у своєму блозі.

Лі Ченгпенг став відомим суспільним критиком зі схильністю до ефективних громадських акцій. Він реалізує свою пристрасть до оприлюднення незручної правди в сатирі та іронії. У своїй першій книзі він писав про людей, які протистояли примусовому виселенню з регіону, де стався землетрус.

Утім, у 2010-му році блогер таки спробував почати політичну кар'єру, балотуючись на місцевих виборах у своїй провінції як незалежний кандидат. Хоча кожному китайцеві відомо: ті, хто не належать до комуністичної партії Китаю, стати депутатами шансів не мають. Лі Ченгпенгу це теж не вдалося. Він коротко констатував, що програв вибори. Та чи було це поразкою? Чи все-таки більше - символом невтомної боротьби і змін, незважаючи ні на що?

"Лі - Велике Око"

„Лі - Велике Око”, як називають його друзі, завоював і симпатії міжнародного журі The Bobs. Члену журі з Китаю Ху Юну, який теж є відомим блогером і журналістом, імпонують мужність та іронічний стиль власника найкращого блогу The Bobs-2013.

„Я думаю, перемога в The Bobs спонукатиме більшу кількість людей ставати незалежними від цензури. Далеко не всі китайці стурбовані проблемами зі свободою слова, чимало шукають в Інтернеті лише розваги, але такі події можуть підштовхнути їх до роздумів. Це буде найпозитивнішим ефектом від перемоги у конкурсі”,  - підсумував Ху Юн у розмові з Deutsche Welle.