1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

„Потрібна чесність”

З президентом ФРН Келером говорив Міодраг Шорич.10 грудня 2006 р.

Федеральний президент Німеччини Горст Келер цього тижня вперше відвідав „Німецьку хвилю” в Бонні. В інтерв’ю нашій радіостанції він розказав про своє бачення її ролі в сучасному світі, про імідж Німеччини за кордоном і про мінімальні стандарти журналістської етики.

https://p.dw.com/p/AO9S
Келер дає інтерв’ю Deutsche Welle.
Келер дає інтерв’ю Deutsche Welle.Фото: B. Frommann

Пане федеральний президенте, понад 50 років тому Ваш попередник Теодор Хойс сказав, що завдання „Німецької хвилі” – сприяти нормалізації. Тоді, коли Друга світова війна ще була свіжою в пам’яті, міжнародне радіо ФРН мало відтворювати реалістичну картину нової демократичної Німеччини. Як би Ви оцінили завдання „Німецької хвилі” сьогодні?

Сприяти нормалізації більше немає потреби. Головне – це представити потужність країни, її відкритість світу та культурне розмаїття. Тобто відтворювати картину реальної Німеччини, якою вона є, і якою її цінують у світі. Німеччина має хорошу репутацію як надійний партнер, як потужна країна. Думаю, що ми ще недостатньо зробили в цьому плані й „Німецька хвиля” могла б робити більше. Але я вдячний за те, що „Німецька хвиля” вже зараз робить так багато і посилює хорошу репутацію країни.

Мас-медіа переживають зараз новий бум, набирає сили Інтернет, поширюється цифрове мовлення. Отже, потрібні нові інвестиції. Яке значення має „Німецька хвиля” для Федеративної Республіки Німеччина?

На мою думку, це дуже важливе завдання – представляти нашу країну та поширювати інформацію про неї за кордоном. Якщо вважати, що нам потрібно посилювати свої позиції в сучасному світі, а з моєї точки зору в нас хороші передумови для цього, ми можемо отримати ще більше, якщо ми більше розказуватимемо про наші сильні сторони й „Німецька хвиля” повинна взяти важливу частину цього завдання на себе.

Пане федеральний президенте, Ви багато років провели за кордоном, Ви знаєте Німеччину ззовні. Як сприймають ФРН у світі й як змінилося це сприйняття в останні роки?

У мене таке враження, що ставлення до Німеччини покращується. Звичайно, в нас був повоєнний період, під час якого домінували такі теми, як злочини нацистів та провина німців. Сьогодні за межами Німеччини люди сприймають нас, як країну з позитивною повоєнною історією. Ми відіграємо чесну й конструктивну роль у міжнародних організаціях, таких як ООН. Думаю, все це засвідчує, що ми можемо пишатися нашою країною і про це треба розказувати. З іншого боку ми усвідомлюємо нову відповідальність і ми не можемо ухилятися від завдань, які постають перед міжнародною спільнотою в цьому глобалізованому світі. З власного досвіду я пригадую, що мені часто казали: „От би нам ваші проблеми”. За кордоном люди вважають, що нам у Німеччині добре живеться.

Пане федеральний президенте, яку роль „Німецької хвилі” бачите Ви в так званому „діалозі культур”?

Головне – це інформація. Чесна, відкрита інформація, бо люди розумні, їм не можна розказувати неправду. І якщо ми представлятимемо нашу країну такою, яка вона є, з усіма її сильними й слабкими сторонами, думаю, що це дуже швидко призведе до розуміння: ФРН – надійний партнер.

Ви неодноразово наголошували на тому, що Вам за кордоном зустрічалися різні журналістські стандарти. Ви виступаєте за проведення конференції на цю тему в Німеччині. Якою має бути мета цієї конференції?

Я підхопив ідею, яку сформулювати інші, через те, що на мою думку, журналістика, яка головним чином займається лише скандалами або сенсаціями, швидше ускладнює співпрацю, діалог та пошук замирення конфліктів. Тому я виступаю за певні мінімальні стандарти в журналістиці. Тобто вільна преса – це основа демократії, але вона повинна буде скріпленою відповідальністю: етичною та моральною. Не все треба розповідати, що в певній ситуації спадає на думку, а треба нести відповідальність. Якщо ми так робитимемо, то це мінімальна передумова для продовження нашої роботи – діалогу культур та релігій. Все це має відбуватися відкрито, не забуваючи про культурні відмінності. Але лише на цій основі ми можемо продовжувати діалог. Нас почують лише тоді, коли ми теж чутимемо голоси інших. Ідеться не про поширення власних стереотипів чи солодких слів, які від нас хтось хоче почути. Так виникає довіра, яка нам так потрібна в цьому діалозі. Тут потрібна чесність.