«Помаранчева революція»: і гордість, і сором

Згадаємо, як воно було: холод, сніг, на трибуні замордований бандитською владою Ющенко, вічно молода Юля... Я- одна з найщасливіших в цьому світі, я присутня при народженні нації! Моя країна повстала!... А зараз - боляче черговий раз все це усвідомлювати.... усвідомлювати, як нас всіх кинули... Здається, якийсь французький філософ сказав щось на кшталт "революцію здійснюють романтики, а її плодами користуються негідники..." - як бачимо історія повторюється.... Дійсно сумно і боляче. Людмила

Сьогодні я згадую "помаранчеву революцію" з приємною ностальгією. Для мене це були студентські часи, коли світ лише відкриває свої можливості і тобі здається, що можеш усе. Є нотка незадоволення результатами революції, але самі по собі "помаранчеві" події залишили приємний слід. Борислав

Мені соромно, що я повірила політикам. Повірила, що «помаранчева революція» усе змінить на корні. Пам’ятаю, з яким натхненням я кричала на майдані "Ющенко ТАК!" Я ВІРИЛА, що НАШ президент, президент від народу (як мені здавалося) тільки-но прийде до влади, одразу ж наведе лад у країні. Я давно доросла людина і не вірю у новорічне диво. Але новий рік з новим президентом чекала як маленька дитинка. Я знову повірила у казку, до якої... так і не потрапила. Леніна Бичковська, Житомирська область

«Помаранчеву революцію» раніше сприймав з гордістю, а зараз навіть не хочу говорити, з соромом. Причина – змін після революції майже ніяких. Цікаво, що буде далі? Юрiй Iгнатюk, Рівне.

«Помаранчева революція» однозначно повинна розглядатися як гордість, хоча б з тієї причини, що цей вияв народного гніву не відбувався з погромами крамниць чи іншої власності, підпалами авто, масовими бійками чи найжахливіше – з людськими жертвами. Мені пощастило брати участь в цій акції три дні, такого братерства, єдності думок, відчуття, що твоя допомога потрібна країні, я ніколи не переживав. Інша справа, що наша, так звана, політична еліта виявилась неспроможна повести народ з тієї причини, що вони не доросли до справжніх державних мужів, вони досі носять коротенькі штанці і є голодними людьми. МОЯ ДУМКА - ЩЕ НЕ НАСТАВ ЧАС ДАТИ СПРАВЕДЛИВУ ОЦІНКУ ЦІЙ ПОДІЇ, АЛЕ ВІРЮ ЩО ІСТОРИКИ КОЛИСЬ НАПИШУТЬ ПРАВДУ ПРО ЦЮ ВЕЛИЧНУ ПОДІЮ – «ПОМАРАНЧЕВУ РЕВОЛЮЦІЮ». Ігор

З СОРОМ: Бо коли робиться революція не для блага народу, а для того - щоб стати президентом за будь-яку ціну, це огидно й принизливо. Світлана

Для мене "помаранчева революція" була давнішньою мрією, я її чекав і в 2004 році я повірив, що прийшов той час коли країна зміниться на краще. Але сьогодні мені дуже прикро і соромно за себе, що я тоді повірив і переконав у цьому своїх друзів та рідних. Сьогодні моє ставлення до влади в Україні одним словом: "НЕ ВІРЮ!". Валентин Станков

«Помаранчева революція» для мене означає не зовсім сором. Сором є, але не такий вже великий. Порівнюючи життя за президентів Кучми й Ющенка, можу зробити єдиний висновок: за Кучми жилось більш-менш стабільніше, тобто Україна не зазнавала величезних економічних боргів, а проте демократія в державі тоді страждала… За президента Ющенка з молодими паростками демократії все, здається, гаразд, проте як подивитися на ВР, кабінет міністрів, секретаріат президента та інші державні структури, інколи стає моторошно, що це відбувається в моїй країні. Моторошно навіть від байдужості самих українців, які дозволяють знущатися над собою і, які в остраху сидять у своїй хаті скраю. Ані політики, ані самі українці недостойні були цієї революції. В. Скрипник, Запоріжжя.

Я не можу стверджувати, що вона - це втілення сорому для мене! Вона відбулась і була прекрасною у своєму втіленні. Революція потрусила корупційну систему, але не подолала її до кінця. Демократичним й цивілізованим шляхом це не робиться за один листопад чи грудень. «Помаранчева революція», на мою думку, дала зрозуміти українцям, що вони полишені напризволяще і що держава їм явно не допоможе. Микола Іващенко

Не все так однозначно, у мене присутній і сором від того, що нічого, що декларували політичні сили на Майдані, не реалізоване. Людей банально використали. Брутально ошукали. Але присутня і гордість, хоч як би там не було, в які б брудні політичні ігри не гралися політики, люди в Україні показали, що за належної організації чи самоорганізації, вони здатні на ВЧИНКИ які можуть змінити хід історії в країні. У будь-якому випадку Майдан приніс користь, з уроків Майдану ми багато чому навчилися. Вадим Гопак, Черкаси

Звичайно, з гордістю! Тому що це найкраще, що в нас було. За останні роки, принаймні. Особиста поразка політика не може применшити величі народу, Ірина Бойчук

Усе-таки я з великою гордістю до нашої нації згадую осінь того року. Я була ще школяркою, але вже тоді переживала за долю України, слідкувала, як ЗМІ все висвітлювали, як гинули журналісти і безслідно зникали люди, котрі прагнули щось в державі змінити, як грубо всіх хотіли надурити і провести "а-ля чесні вибори", називаючи народ козлами, стати президентом... і нація повстала проти цього всього, ховаючи десь глибоко страх, вона знайшла в собі сили, волю і мудрість вийти на Майдан і сказати цьому всьому своє остаточне "ні"!!!!....Можливо, спостерігаючи сучасну ситуацію в Україні, хтось скаже, що то все було марно, що то є ганьба нам, але варто тільки згадати, як весь світ заговорив тоді про Україну, як Вікторові Ющенкові після кожної промови аплодували стоячи високоповажні глави держав усього світу, зі сльозами радості на очах українська діаспора по всій земній кулі з гордістю заявляли "ми українці"...Повірте, заради такого варто було мерзнути довгі холодні ночі... Можливо, теперішня політична ситуація радує не всіх, але все ж таки ситуацію у своїх головах ми змінили, ми більше не допустимо такого, як з нами робили до 2004 року (і що зараз твориться в Росії, та хоча б на прикладі опозиції чи ЗМІ ) і скоро, дуже скоро змінимо ситуацію в Україні. Наталі Ватаманюк, Чернівці

І гордість і сором. Гордість за те, що народ України показав світові, що він сам здатен вирішувати свою долю, що обманом неможна захопити владу. Гордість за те , що сотні тисяч людей повстали на захист правди і справедливості. Сором за те, що ті, кого народ привів до влади - "кинули" його. Президент В. Ющенко – чудовий теоретик, як має все бути у державі, але зробити те, що він пропагує, втілити у життя ці ідеї він так і не зміг. Тобто революція перетворилась у холостий постріл. Ну що ж, потрібно заряджати по-новому. Анатолій

Пригадую події «помаранчевої революції» зі змішаними почуттями досади, розчарування та сорому. Наша держава, маючи величезний потенціал: багатющі природні ресурси; пристойну промисловість; трудолюбивий талановитий народ, плентається на задвірках цивілізованого світу. Причину я бачу в тім, що декілька могутніх кланів, що юрбляться біля вершини влади не можуть знайти спільної мови, напрацювати правила гри, що збалансовано врахували б інтереси: тих же кланів, держави та народу. На жаль, у нашій еліті немає порядного лідера для постановки та вирішення цього завдання. Уже зараз очевидно, що наступні вибори такого лідера не дадуть. Основні претенденти на президентське крісло вже показали свою неспроможність дати лад країні. А в дні «помаранчевої революції» була велика надія на краще майбутнє. Віктор Скударнов, Київ

«Помаранчева революція», є великим соромом та розчаруванням для українського народу. Революція засвідчила про те, як легко можна обманути, наобіцяти, а потім експлуатувати свій народ, Ярослав Щербан, Закарпатська область

«Помаранчева революція» для мене з однієї сторони гордість, а з другої сторони – сором. Гордість була тому, що «помаранчеві» зуміли зберегти в Україні демократію, може, не таку, якби ми хотіли, але вона є. Сором тому, що помаранчева коаліція не могла зберегти політичної єдності, персональні амбіції взяли в них верх, що призвело до політично-соромного фіаско, але треба сподіватися, що політики вчені в колишній радянщині навчилися з своїх політичних помилок та не повторять їх у наступних виборах. Дмитро, США

Так жити більше не можна було: корупція, свавілля влади, замовні вбивства, бідність пересічних людей, заробітчанство.... Список можна продовжувати... Але не все так сталося, як гадалося... Кучмісти перегрупувалися й оговталися від спонтанного спротиву українського народу... Напевно, що вони домовилися з «помаранчевими», що ті не будуть їх переслідувати, якщо прийдуть до влади, а вони, кучмісти, не проти, щоб президентом став Віктор Ющенко. «Помаранчеві» кинули український народ, але мені не соромно за «помаранчеву революцію». Вона довела, що влада повинна рахуватися з народом й орієнтуватися на його потреби, а не на власні, кланово-олігархічні. Тому вона була великим попередженням владі. Ігор

Жодної «помаранчевої революції» не було. Це був трюк обману українського народу. Володимир Бурка, Миколаївська область

Я, як українець, пишаюсь цією подією. В історії кожного народу є моменти-іспити, коли чітко проглядаються риси нації, ії культура та цивілізованість. Я пам’ятаю сотні тисяч моїх співвітчизників, які не стріляли з танків по парламенту, не били шибки та своїх політичних опонентів, не викрикували образ. Я пам’ятаю мирний настрій людей та бажання жити в країні, де буде правити правда Закону. Мені за це не соромно! Мені не соромно за ту допомогу, яку почали виплачувати молодим матусям після революції. Мені не соромно, що в Україні не переслідують людей за їхні думки, за те, що зарплати почали виплачувати вчасно. Мені не соромно за те, що в нас тепер є можливість переобрати нашу владу, якщо вона нас не влаштовує. Під час революції Україна отримала нову надію, але, на жаль, ми не скористалися в повній мірі новими можливостями...Президент також забув багато своїх обіцянок. Але це його сором та сором його батьків, але не мій. А за що мені соромно? Як європейцю, за переважну більшість країн Європи! На жаль, Європа не простягла руку допомоги Україні, а навпаки використовуючи дипломатичну казуїстику, відштовхувала нас все далі від себе у "міцні та дружні обійма" путінської Росії. Мені соромно за поведінку Європи під час російсько-грузинської війни… Мені соромно, що Європа не підтримує прагнення інших європейських народів на визначення свого, незалежного від сусіда, демократичного шляху розвитку. Газ в Росії рано чи пізно закінчиться, а сором лишиться! Тарас Громовий, Київ

Особисто я, як і багато інших українців, згадую так звану "помаранчеву революцію" з соромом, хоча в той час вона була предметом гордості. Дуже багато на той час було накопичено справедливого негативу на державу. "Помаранчева революція" давала людям надію. Але сподіванням не судилося збутися: ніхто за злочини не був покараний, єдність "прогресивних сил" була нетривалою, ефективних реформ не відбулося - нічого не змінилося. Як тут не пригадати набагато ефективніший Румунський варіант? Віктор

Соромно має бути тим, хто вивів людей на Майдан, а потім обдурив! Дмитро

«Помаранчеву революцію» я згадую з гордістю, а ось за політиканів «помаранчевих» - соромно! – Віктор Галицький, Камянець-Подільський

ПЕРЕМОЖЦІ ВІКТОРИНИ СЕРПНЯ

У серпні ми запитували – «Як має змінитися політика Німеччини щодо України». Відтоді в Німеччині справді сталися зміни, тепер міністерство закордонних справ очолив лідер партії, яка виступає за членство України в ЄС. Серед ваших листів ми розіграли призи. Головний – радіоприймач Grundig – виграв Володимир Кубіцький зі Львова. Сумки з символікою «Німецької хвилі» отримають дописувачі Олександр Вишньовський з Києва і Сашко з Донецька. Парасольками зможуть користуватися Володимир та Ігор, які не написали ні своїх прізвищ, ні поштових адрес.

Рубрику «Поштова скринька» підготували Олена Дожина і Роман Гончаренко. Наступний ефір в останню п’ятницю листопада – 27-го числа.