1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Німеччина перед епохальними виборами

26 травня 2005 р.

Головною темою коментарів у німецькій пресі залишається підготовка партій до позачергових парламентських виборів. Коментують німецькі газети також звіт правозахисної організації Amnesty International щодо стану з правами людини за минулий рік. Ще однією актуальною темою для коментарів став запуск нафтогону Баку-Тбілісі-Джейхан.

https://p.dw.com/p/ALyB

Газета КІЛЕР НАХРІХТЕН, аналізуючи річний звіт щодо дотримання прав людини в світі, зауважує:

Якщо Amnesty International стверджує, що права людини нині для більшості країн не стали пріорітетним чинником міжнародної політики, то йдучи від супротивного, можна припустити, що чинником, котрий визначає політику, стало підвищення добробуту. Цінності, за які ведеться боротьба у світі, мають матеріальну природу. За ідеальні цінності, як наприклад права людини, нічого собі не купиш. Вимога Amnesty International надати комісії ООН з прав людини більше коштів та повноважень є настільки ж благородною, наскільки й неприйнятною з огляду на інтереси сильних світу цього, котрі не надто бажають підпорядковуватися новим правилам і втрачити таким чином владу. Такий стан справ загалом влаштовує і Європу. Все що залишається – це раз у рік кілька хвилин присвятити себе думкам про звіт Amnesty International, – пише КІЛЕР НАХРІХТЕН.

Позачергові парламентські вибори в Німеччині мають всі шанси стати епохальними. Таку думку висловлює в своєму коментарі газета КЕЛЬНЕР ШТАДТ-АНЦАЙҐЕР:

Незалежно від своїх результатів, позачергові вибори до Бундестагу у вересні цього року означать радикальні зміни в суспільстві. Ці зміни будуть глибшими, ніж 1982 року, коли наступником канцлера, соціал-демократа Гельмута Шмідта став християнський демократ Гельмут Коль, і глибшими, аніж 1998 року, коли Коля змінив соціал-демократ Ґергард Шредер. Адже йдеться про нове визначення ролі держави та відповідальності громадян. Вперше німці зможуть вибирати між двома різними концепціями політики реформ. Таким чином, через схвалення виборцями, процес реформ – незалежно від того, якій коаліції дістанеться перемога – набуде досі небаченої швидкості втілення. Німеччина змінюється у максимально демократичний спосіб. І це не може не заохочувати – стверджує КЕЛЬНЕР ШТАДТ-АНЦАЙҐЕР.

Про кризу соціал-демократії в Німеччині розмірковує в своєму коментарі газета МЕРКІШЕ АЛЬҐЕМАЙНЕ:

Соціал-демократична партія Німеччини після понад шести років свого врядування опинилася там саме, де й свого часу Християнсько-демократичний союз після 16 років перебування при владі. Опитування громадської думки вказують не лише на втрату соціал-демократами суспільної довіри. Партії бракує також ефективної стратегії ведення передвиборної кампанії, а головне – шанованих персоналій. От наприклад, «суперміністр» Вольфґанґ Клемент запропонував нещодавно провести кампанію під гаслом «Виберемо зростання». Що ж, у почутті гумору йому не відмовиш. Спроба СДПН привабити виборця соціальними подачками буде настільки ж непереконливою, як і вихваляння політикою реформ, – вважає МЕРКІШЕ АЛЬҐЕМАЙНЕ.

Газета ОФФЕНБАХ-ПОСТ висловлює думку, що нещодавній вихід із СДПН колишнього голови парітї Оскара Лафонтена й створення ним власного виборчого блоку завдало ще одного болісного удару соціал-демократам напередодні виборів:

На одному фланзі виборчої боротьби – Анґела Меркель і християнські демократи, з якими доведеться поборотися за політичний центр. На іншому фланзі – нові ліві, сутичка з якими може мати нищівні наслідки. У часи масового безробіття та болісних реформ Оскар Лафонтен з його соціальною романтикою знайде для себе вдячних прихильників. Він зуміє скористатися часом, сприятливим для політичного популізму, – зазначає ОФФЕНБАХ-ПОСТ.

І на завершення – коментар газети ОСТЗЕЕ-ЦАЙТУНҐ з Ростока щодо нафтогону Баку-Тбілісі-Джейхан:

За монополією на нафту ховаються інтереси Сполучених Штатів. З одного боку Вашингтон прагне зменшити свою залежність від «чорного золота» з розбурханого кризами регіону Перської затоки. З другого боку – тримати Іран, Росію та Китай у стані енергополітичного шаху. Америка тепер не мусить домовлятися з ісламським клерикальним керівництвом. Водночас вихід Америки на колись контрольований Радянським Союзом Схід викликає настороженість у Москві. Російську нафтогінну монополію на Кавказі зруйновано, а заодно зростає конкуренція для сибірської нафти. Китай своєю чергою побоюється, що наступ на центральноазійські сировинні запаси може зашкодити йому задовольнити свій ненаситний апетит на газ і нафту – припускає газета ОСТЗЕЕ-ЦАЙТУНҐ.

Огляд німецької преси підготував Любомир Петренко