Німецькі портрети: Фрідріх Ніцше
9 січня 2009 р.
Він прославився як атеїст, проголосивши, що «бог мертвий»; як жінконенависник і нігіліст, який стверджував, що «життя не має сенсу».
«Я знаю мою долю. Колись із моїм іменем пов’язуватимуть щось жахливе, якусь кризу, якої на землі ще не було», - пророкував Фрідріх Ніцше в одному зі своїх останніх творів. Так і сталося.
Сфальшовані афоризми
Після Другої світової війни окупаційні власті в Німеччині заборонили друкувати його книжки. Філософія Ніцше була сповнена слів і понять, які використовували фашисти на чолі з Гітлером. Справді, в центральному творі Ніцше «Так говорив Заратустра» фігурує Übermensch, «надлюдина», якою рухає Der Wille zur Macht – «воля до влади». Але знавці творчості Ніцше кажуть, що він у жодному разі не був ідеологом нацистського руху.
Ще коли Гітлер був при владі з’ясувалося, що збірка афоризмів Ніцше «Воля до влади», яку дуже цінували коричневі, була в центральних пунктах змінена і пристосована до нацистської позиції.
«Гріх» узяла на душу сестра філософа Елізабет. Вона була палкою антисеміткою, симпатизувала нацистам і сфальшувала духовну спадщину брата, щоб зробити його провідним філософом «третього рейху».
Син священика, ворог релігії
Так найвідоміший серед усіх німецьких філософів отримав найгіршу репутацію. Насправді Ніцше не був прихильником германської ідеології. Він пишався своїми польськими предками, говорив, що «арійський вплив зіпсував світ». Він зневажав німців за їхній «тупий антисемітизм» і бачив у «змішанні рас джерело великих культур».
Хоча з іншого боку, не буває диму без вогню. Ніцше був прихильником суспільства, в якому тон задає «шляхетна і героїчна» еліта, якій дозволено використовувати «слабкий» народ для своїх егоїстичних цілей. Говорить професор філософії Бернгард Таушек:
«Ніцше не визнавав рівності парламентської демократії, робив ставку на силу, не виключав війни на винищення, вимагав рабства мільйонів людей».
Фрідріх (Фріц) Ніцше народився в родині лютеранського священика 15 жовтня 1844 року в селі Рекен, у саксонській провінції. Він вивчав філологію і класичну філософію в Бонні й Лейпцигу, потім трохи воював у прусській армії. В 24 роки Ніцше став професором філології в університеті Базеля, в Швейцарії. Він позбувся прусського паспорта, а швейцарського не отримав і тому решту життя прожив без громадянства.
Уже в Базелі Ніцше почав писати філософські твори. Він був критиком традиційної моралі й релігії, чим здобув імідж скандального філософа. Але популярними його твори стали значно пізніше.
Любов до росіянки
З дитинства Ніцше мучили хвороби: короткозорість, головний біль і проблеми зі шлунком. З віком вони стали дошкуляти настільки, що Ніцше був змушений полишити викладання у Базелі й стати «вільним філософом». Він багато подорожував в Італії, Швейцарії і Франції.
Сучасник баварського короля Людвіга Другого, про якого ми розповідали в попередній передачі циклу «Німецькі портрети», Ніцше теж був великим прихильником Вагнера. Але пізніше шляхи філософа і композитора розійшлися. Ніцше не міг вибачити Вагнеру замирення з християнством.
На відміну Людвіга Другого, Ніцше не був гомосексуалістом. Але відносини з жінками в нього не склалися - він був занадто сором’язливим. У своїх творах він прославляє панування чоловіка над жінкою: «Щастя чоловіка: я хочу. Щастя жінки: він хоче».
Відомо, що 1882 року Ніцше закохався в Лу Саломе – дочку російського генерала, що жила у Римі й навіть просив її руки. Але жінка відмовила. Інші спроби одружитися теж зазнали поразки.
Божевілля і слава
Наприкінці 80-х років ХІХ століття Ніцше серйозно захворів. У нього почав затьмарюватися розум, він страждав манією величі. Останні 11 років життя він провів у місті Наумбург, в Саксонії-Ангальт, де за ним доглядали лікарі, мати й сестра Елізабет, яка зосередила в своїх руках творчу спадщину філософа і поета.
У ці роки до Ніцше прийшла всесвітня слава, але він її вже не відчув. Він пережив кілька приступів, не міг ходити, перестав упізнавати давніх друзів. 25 серпня 1900 року він помер у віці 55 років. (рг)