1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Наталя Ковальова: за Вагнера поки не беруся

Олександр Павлов29 березня 2008 р.

Наталя Ковальова, випускниця львівської музичної школи імені Соломії Крушельницької, вже вісім років є провідним солістом оперного театру Дюсельдорфа Deutsche Oper am Rhein.

https://p.dw.com/p/DWyN
Одна із вистав у дюссельдорфській оперіФото: Eduard Straub

У дюссельдорфській опері Наталя Ковальова грає Сузанну з „Весілля Фігаро”, Мікаелу в „Кармен”, Недду в „Паяцах”, Тетяну в „Евгенії Онегині”, „Віолетти” у „Травіаті“ та багато інших ролей. Шлях Наталі Ковальової на дюссельдорфську сцену був доволі довгим:

„Я розпочала своє навчання у Львові. Спочатку вчилася в музичній школі-інтернаті Соломії Крушельницької, а потім поступила до консерваторії, сьогодні музичної академії імені Лисенка, з класу бандури. А також закінчила вокальний факультет. Останній рік навчання я провела у Вроцлавській музичній академії, де отримала диплом магістра, а також одержала освіту оперної співачки. Пізніше я вступила на початкове навчання до Дрезденської музичної академії, навчалась там у пана професора Ельснера, а пізніше закінчила у нього „майстер-клас”.

Її кар’єра не є типовою для оперної співачки. Вперше на сцену маленька Наталка вийшла у віці семи років. Сталося це під час концерту з нагоди Дня Перемоги, співала в дуеті з батьком. Пізніше, коли батьки віддали доньку до Львівського музичного інтернату вчитися грі на бандурі, Наталка також зайнялася вокалом. Адже володіння бандурою також передбачає і наявність голосу. Коли пізніше Наталя вчилася в консерваторії, її нерідко ставили в приклад колегам з вокального факультету. Викладачі постійно радили дівчині розвивати вокальні здібності. І вона додатково відвідувала вокальний факультет, а потім поїхала до Польщі на майстер-класи для молодих співаків.

„Коли я приїхала до Польщі, я не дуже добре знала польську мову, і навіть не дуже багато розуміла. Але через два місяці я її вже дуже добре розуміла і у мене ніколи не виникав комплекс говорити. У першу чергу дуже допомагає комунікація і ЗМІ, радіо і телебачення. А коли почала читати, так ще й читання. Ми, оперні співаки, вивчаємо дуже багато партій. А це дуже великий обсяг матеріалу, і не тільки акустичного, але й лінгвістичного. Всі опери ми співаємо оригінальними мовами, італійською, французькою, німецькою“.

Досвід вивчення іноземних мов дуже став у нагоді по переїзді до Німеччини. За роки роботи у Дюссельдорфі Наталя здобула тут чимало шанувальників. Багато хто з них просить у листах автограф або ж надсилає квіти. Місцева оперна публіка, за словами співачки, є дуже культивованою:

„Можна сказати, що є італійська школа, тобто школа вокальної техніки. Німцям в цьому плані дуже поталанило з тим, що в Німеччині опрацьовувалося дуже багато німецької музики і праця над стилем принесла чимало. У німецьких музикантів та професорів це в крові, бо вони це вивчали роками, і ці знання стилю передали, скажімо, мені. Цього в Україні немає. Тобто люди навчають якомусь стилю. Але люди, які ніколи в Німеччині не були, не працювали ані з німецькими диригентами, ані з німецькими музикантами, не мають подібного досвіду викладання. Тому, це було власне дуже добре. А стосовно італійської або французької музики: то коли маєш певну базу і приходиш працювати до оперного театру, то в тебе завжди є „коуч“ - людина, котра з тобою вивчає ту або іншу партію. А диригент це все вже шліфує“.

Улюбленим композитором Наталі Ковальової є Ріхард Вагнер. Але виконувати опери цього композитора Наталя поки не береться. За її словами, виконання опер Вагнера, є також справою емоційного і психологічного стану. Чим більша партія, тим більша відповідальність. „Це дуже велика напруга, емоційна і психічна. Я не хочу реактивних злетів – каже Наталья Ковальова - а хочу рости, як це робили в старі добрі часи італійські співаки, тобто просуватися „крок за кроком”:

„Я люблю Вагнера, але не співаю його, тому, що для цього мені ще треба трішечки „поїсти каші“. Ще років 15 почекати, а потім я може й візьмуся за нього. Справа в тому, що у Вагнера дуже довгі партії, які вимагають певного голосового обєму. В них дуже міцний оркестр, дуже широка оркестровка, і, ясна річ, що, поперед усе, треба витримати ті чотири або шість годин на сцені. У моєму віці це ще трошки зарано. Розвиток оперного співака нагадує добре червоне вино: йому треба дати настоятися. Якщо дуже швидко братися за дуже міцні партії, можна швидко згоріти, втративши передусім голос“.

До речі, для підтримки професійної форми Наталя Ковальова тренує не тільки голос, але і тіло - регулярно відвідує фітнес-клуб. За її словами, сучасна оперна співачка мусить мати відмінну фізичну форму. Зараз режисери воліють випускати на сцену „топ-моделей“, аби глядач не тільки чув, але й бачив.