1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Музичний космополіт

14 квітня 2009 р.

14 квітня – 250 років від дня смерті Ґеорґа Фрідріха Генделя. Німця називають одним із найвідоміших композиторів епохи бароко. За популярністю його «Алілуя» може посперечатися з «Yesterday» Бітлз.

https://p.dw.com/p/HUk1
Гендель писав німецькі опери з італійськими, французькими та англійськими елементами.Фото: picture-alliance / akg-images

Його мелодії посідають перші місця у хіт-параді класичної музики всіх часів і народів. Арію «Lascia ch’io piangia» наспівала в мікрофон Барбара Стрейзенд. За бажання її можна завантажити на мобільний телефон.

Гендель народився 1685 року в саксонському місті Галле. В рідному будинку композитора тепер відкрилася виставка, що знайомить з його життям і творчістю. Як каже директор музею Філіп Адлунґ: «Він володів усіма музичними стилями свого часу, знав кілька мов, був справжнім європейцем, і це робить його таким цікавим сьогодні».

Гендель виріс під впливом музичних традицій центральної Німеччини. Учитель Фрідріх Вільгельм Захов навчив його грі на органі й, можливо, навіть дозволяв диригувати під час служби. Один твір з того часу зберігся, але можна лише припускати, що його написав сам молодий Гендель.

Коли йому виповнилося 18, Гендель залишив рідну домівку. Його вабила опера і він вирушив до Гамбурга – міста, в якому в тодішній Німеччині цей жанр пережив першу хвилю успіху. 8 січня 1705 року в Гамбурзі відбулася прем’єра першої опери Генделя «Альміра», написаної в стилі німецьких композиторів того часу.

Саксонець в Італії

Гендель швидко зрозумів, що для успіху йому потрібно оволодіти італійським стилем. Весною 1706 року він вирушив через Альпи на південь. Чотири роки композитор провів в Італії, зупиняючись у Венеції, Римі, Флоренції та Неаполі. Історичні документи того часу дають підстави говорити, що його зустрічали, як поп-зірку.

Коли композитор Доменіко Скарлатті якось на балу почув, як Гендель інкогніто, сховавши обличчя під маскою, грає на клавесині, то нібито вигукнув: «Це або знаменитий саксонець, або диявол».

Першою успішною оперою в Італії стала «Агріппіна». Можна припустити, що Гендель хотів назавжди там залишитися. У нього були покровителі й знайомі меценати. Але умови роботи його дещо обмежували. В Італії була сильна католицька церква. Тексти опер Генделя часто писали кардинали. Вони ж могли заборонити прем’єри.

1709 року Генделю запропонувати посаду капельмейстера при дворі князя Ґеорґа Людвіґа Ганноверського. Він повернувся до Німеччини, але вже 1710 року вирушив до Лондона, де пробув з короткими перервами до кінця життя. Там він знайшов бажану незалежність.

Гендель у Лондоні

На берегах Темзи саксонець Гендель домігся небувалого розквіту італійської опери. У королівському театрі в нього були найкращі співаки того часу, в тому числі Франческо Барнарді, якого називали Сенезіно…

«Секс і влада, ревнощі й гнів, відчай і смерть»,- так підсумовує теми музичних драм Генделя американська авторка детективів Донна Леон, що живе у Венеції.

Після успішних опер «Радаміст», «Юлій Цезар» чи «Роделінда» для Генделя та його приватної опери настав час занепаду. Лондонська публіка більше не хотіла слухати довгі арії та ще й мовою, якої вона не розуміла. Гендель пристосувався до нової ситуації. Починаючи від 1740 року, він почав створювати новий жанр – англійську ораторію з аріями і головне – великими хорами.

Саме в цих пізніх ораторіях Гендель показав себе музичним космополітом. Окрім написаних у суворому німецькому стилі хорових співів, в його аріях є італійські, французькі й англійські елементи.

За кілька днів до смерті в переддень Великодня 1759 року Гендель грав на органі на прем’єрі «Месії», яку він написав лише за три тижні. «Алілуя» з цієї ораторії сьогодні вважається його найвідомішою композицією. Її знають далеко за межами Європи.

Клаус Фішер / dpa / Роман Гончаренко

Редактор: Захар Бутирський