Операція із затримання наркоторговців, пов'язаних з російським посольством в Аргентині, стала світовою сенсацією. Можливо, сталося саме те, про що йдеться в офіційній заяві МЗС Росії: російський посол випадково виявив на складі в будівлі школи упаковки з кокаїном, повідомив аргентинську владу і службу безпеки посольства, і вони провели спільну операцію з викриття наркотрафікантів. Борошно, на яке замінили кокаїн, вивезли до Москви. Коли за вантажем прийшли, підозрюваних затримали. Заарештовано дві людини в Аргентині та ще три в Росії. Серед них - колишній технічний співробітник місії Алі Абьянов. На нього в Москві вказують як на головного організатора поставок кокаїну.
Що з диппоштою?
Але в це насилу віриться. Обсяг партії та її ціна на ринку наркотиків така, що логічно припустити - закладка була не першою. Як сотні кілограмів "сніжку" могли спокійно зберігатися в будівлі школи? Вона, як повідомляють російськомовні жителі Буенос-Айреса, цілодобово охороняється. Як саме у справі замішаний Іван Близнюк, поліцейський, який був аргентинським контактом служби безпеки посольства? Чи звернувся посол Віктор Коронеллі в поліцію спільно з нею (адже саме служба безпеки, по ідеї, повинна розкривати подібні злочини) або ж зробив це самостійно, бо не довіряв своїм (принаймні не всім)? Чи здогадувався про щось і раніше, але не хотів конфлікту з суміжними організаціями?
Судячи з публікацій аргентинської преси, головний підозрюваний в організації наркотрафіку, дехто Андрій Ковальчук, обговорював питання транспортування кокаїну з офіцером служби безпеки посольства Олегом Воробйовим. З розшифровок переговорів, наданих журналістам аргентинською поліцією, виявляється: канал поставки через посольство справді існував не перший рік. Дуже схоже, що дипломатичний транспорт і багаж, які відповідно до Віденської конвенції 1961 року не підлягають огляду, використовувалися для транспортування наркотиків до Росії.
Посол в ролі завгоспа
Я недовго працював перекладачем-стажером в економічному відділі одного з радянських посольств тридцять років тому. За цей час стиль життя дипмісій, звичайно, змінився. У російських громадян набагато менше обмежень, ніж за комуністів. Однак багато що залишилося таким самим, як було у вісімдесяті роки.
По-перше, офіцер або офіцери служби безпеки посольства уважно спостерігають за життям співробітників місії. Залежаний багаж простого технаря вагою аж чотириста кілограмів не міг не викликати у них підозр (хоча б у звичайній контрабанді) з того моменту, як Алі Абьянов нібито залишив його на зберігання. Але багато місяців чомусь не викликав.
По-друге, шеф служби безпеки посольства може спокійно роз'їжджати по місту в будь-який час дня і ночі, тому що у нього специфічна робота. Він не звітує за свої дії перед послом. Однак за ним пильно стежить місцева контррозвідка. Зустрічі й телефонні розмови офіцера служби безпеки посольства в Буенос-Айресі Олега Воробйова з підозрюваним Андрієм Ковальчуком аргентинці прискіпливо зафіксували.
По-третє, в житті, звичайно, всяке буває, але зазвичай посли не інспектують підсобні приміщення. Вони взагалі особливо не вникають в адміністративні питання, поки в бюджеті сходяться дебет з кредитом. Для перевірки складів існує посольський завгосп.
Соло для спецслужб
Припускаю: насправді аргентинці поінформували посла про результати свого розслідування і запропонували йому подати все так, ніби розкриття злочину ініціювали самі росіяни. Причини цього цілком прагматичні. Відносини Москви і Буенос-Айреса дуже хороші, й адміністрація президента Маурісіо Макрі, рятуючи обличчя офіційної Росії, без сумніву, заробила собі немало очок в очах Кремля.
До того ж посол Коронеллі, здається, справді популярний в Аргентині. Він працює там майже сім років, має відмінні зв'язки, й аргентинці могли чисто по-людськи захотіти допомогти йому особисто уникнути ганьби. На це вказує і раптовий візит секретаря Ради безпеки Росії Миколи Патрушева в Буенос-Айрес. Мабуть, він приїжджав гасити скандал і вибачатися перед аргентинцями. І це, до речі, теж не випадково.
Виходить, що Москва визнає: у справі замішані саме спецслужби. Інакше діалог тривав би на рівні дипломатичних відомств. Судячи з частими поїздками керівників російських спецслужб за кордон, у світі усвідомили: МЗС Росії мало на що впливає, тому краще говорити з тими, хто реально ухвалює рішення. Нехай це і не найприємніші й прості у спілкуванні люди.
У Смоленської площі залишилася суто декоративна роль - розповідати про відсутніх на Донбасі російських військових і випускати заяви, що суперечать одна одній, про "російських громадян", які чомусь потрапили під вогонь американців у Сирії. До речі, аргентинські ЗМІ опублікували інформацію, що поставки кокаїну, за даними поліції, могли йти і через посольство Росії в Уругваї. Нас, ймовірно, чекають нові викриття.