1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Коментар: Поганий день для високопосадовців

Muno Martin Kommentarbild App
Мартін Муно
2 січня 2018 р.

З початком нового року в Німеччині скасовано дію параграфу 103, параграфу про образу іноземних високопосадовців. Хоч це і запізніла, але справді хороша новина, вважає Мартін Муно.

https://p.dw.com/p/2qD2k
В Німеччині скасували норму про "Образу іноземних посадовців"
Фото: picture-alliance/Ulrich Baumgarten

Зазвичай у демократіях всі перед законом рівні. Так написано і в німецькому Основному законі в статті 3, абзаці першому. Однак у джунглях законодавства завжди хтось рівніший за інших. Наприклад: у параграфі 103 кримінального кодексу Німеччини "Образа органів та представників іноземних держав". Ця норма базується на старому - ще від 1871 року - параграфі про образу високоповажних осіб. Той, кого засуджують згідно з цією нормою, може отримати до п'яти років ув'язнення. Якщо ж образити свого сусіда - передбачено покарання у вигляді штрафу або - в абсолютно виняткових випадках - до року ув'язнення. Але чому за образу глави держави карають інакше, ніж за образу простого громадянина?

Мартін Муно
Мартін Муно

З початком нового 2018-го року цю норму в Німеччині скасовано - нарешті! Причиною скасування стала ситуація навколо "паплюжного вірша" сатирика Яна Бемерманна (Jan Böhmermann). Оскільки президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган почувався ображеним через цей вірш, він зажадав, щоб проти Бемерманна було відкрито провадження на підставі параграфу 103. Те, що закордонний правитель, якого в його ж країні критикують за жорстке поводження з мас-медіа, судовою гілкою влади та опозиціонерами, отримав настільки сильний юридичний інструмент, викликало несприйняття політиків усіх німецьких партій. І внаслідок цього Бундестаг на початку червня 2016 року одноголосно вирішив цю норму із законодавства прибрати.

Захист кривавих диктаторів

Це слід було зробити набагато раніше, адже у правовій історії ФРН параграф 103 кілька разів зіграв ганебну роль, як-то у випадку з критикою перського шаха або чилійського диктатора Августо Піночета. Те, що німецька юстиція захищала двох правителів кривавих диктатур і карала демонстрантів та журналістів за висловлення власної думки, було скандалом, який викривив роль злочинців та жертв.

На підставі параграфу 103 прокуратура вела розслідування в багатьох інших випадках суто з перестороги: на відкритті ярмарку в Ганновері в 2013 році, наприклад, коли активістка руху FEMEN з написом Fuck Dictator на оголених грудях підбігла до президента Росії Володимира Путіна. Або коли десятьма роками раніше один м'ясник з Марбурга назвав тодішнього американського президента Джорджа Буша через війну в Іраку "очевидно божевільним" і "кровожерливим". У цих обох, як і в багатьох інших, випадках політики, яких це стосувалося, не надавали особливо значення юридичній оцінці подій.

Параграф 103 витікає з самодержавної традиції, робив неодноразово німецьке законодавство прислужником диктаторів, а федеральний уряд Німеччини - вразливим. Добре для всіх, що цю норму прибрали!