1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Передвиборний рік

Український журналіст Сергій Руденко
Сергій Руденко
2 квітня 2018 р.

Протистояння Петра Порошенка та Юлії Тимошенко визначатиме хід майбутньої президентської кампанії в Україні. Однак у країні може з'явитись й нова політична фігура, вважає Сергій Руденко.

https://p.dw.com/p/2vHw2
Тимошенко програла президентські вибори в 2014 році
Тимошенко програла президентські вибори в 2014 роціФото: YURIY DYACHYSHYN/AFP/Getty Images

Через рік, 31 березня 2019 року, в Україні мають відбутись чергові президентські вибори. Головними претендентами на пост глави держави, радше за все, стануть Петро Порошенко та Юлія Тимошенко. Протистояння між ними і визначатиме хід президентської кампанії. Він намагатиметься утримати владу, вона - її взяти. Утім, не виключено, що під час змагання двох давніх опонентів у них може з'явитись і новий політичний супротивник, здатний справді поборотись за президентське крісло.

Сергій Руденко. Український журналіст і політичний оглядач
Сергій Руденко. Український журналіст і політичний оглядач

Реванш для "леді Ю"

Один з головних претендентів на вищу державну посаду в Україні - Юлія Тимошенко. Вона уже двічі балотувалась у президенти і двічі програвала вибори. У 2010 році - Віктору Януковичу, а у 2014-му - Петру Порошенку. Причини поразок були різними, але підсумок один - для Тимошенко президентство залишається наразі недосягнутою вершиною, до якої вона продовжує іти. Для її основного опонента Петра Порошенка головна задача - зберегти лідерство в Україні або ж у крайньому разі - не поступитись кріслом глави держави Тимошенко.

Варто зазначити, що політичне протистояння Петра Порошенка та Юлії Тимошенко почалось ще у часи Помаранчевої революції. У 2004-2005 роках вони боролись за крісло прем'єр-міністра. Тоді Тимошенко перемогла, пред'явивши Петрові Олексійовичу письмове зобов'язання Віктора Ющенка у випадку його перемоги на президентських виборах призначити Юлію Володимирівну главою уряду. Порошенку довелось задовольнитись посадою секретаря Ради національної безпеки і оборони. Однак це не вирішило конфлікт між Порошенком та Тимошенко, а навпаки - загострило. У вересні 2005 року президент Ющенко був вимушений відправити у відставку і Тимошенко, і Порошенка.

Зараз, якщо вірити соціологічним опитуванням, Юлія Тимошенко лідирує у президентській гонці - за неї у лютому 2018 року готові були проголосувати 24,6 відсотка опитаних українців. Вона старається не робити різких рухів, дозволяючи своєму головному опоненту - Петру Порошенку - помилятися і повною мірою відповідати за ситуацію в Україні. Сьогоднішній рейтинг Тимошенко насправді - це вотум недовіри нинішній владі, на чолі якої стоїть Порошенко. Перебуваючи в опозиції, поза активним інформаційним полем, Юлія Володимирівна підвищує свій рейтинг. Вона зберігає обережність у висловлюваннях з оцінкою ситуації, розуміючи, що будь-який хибний рух може позбавити її заповітної мрії - президентства.

"Голосуй або програєш" для Порошенка

Петро Порошенко поки що не робив офіційної заяви щодо того, чи він буде знову балотуватися в президенти. Але, враховуючи психотип Петра Олексійовича і загрозу приходу до влади Юлії Тимошенко, схоже, що рішення йти на другий президентський термін - питання часу. Порошенку є що втрачати. І йдеться не лише про політичний вплив. Він був і залишається одним із найбагатших українських олігархів. Після того, як він піде з посади, бізнес-імперія Порошенка може опинитися під загрозою.

У чинного президента України на сьогодні достатньо скромні перспективи повторно очолити державу. У лютому соціологи пророкували йому не більше 9,8 відсотка голосів виборців. Для виходу у другий тур Порошенко повинен підняти свій рейтинг, щонайменше, у 3-4 рази. Навряд чи Петру Олексійовичу вдасться кардинально покращити економічну ситуацію чи ж завершити війну на Донбасі. Вирвати перемогу на виборах він може хіба що на контрасті - "хороший" і "поганий" кандидат у президенти. Порошенко може повторити випробувану Борисом Єльциним у 1996 році та Леонідом Кучмою у 1999 році технологію - "Голосуй або програєш". Тільки замість погрози приходу комуністів  до влади, штаб Порошенка в якості "поганої" альтернативи може представити колишнього соратника Януковича, наприклад, Юрія Бойка, чи якого-небудь одіозного політика - того ж Олега Ляшка або Надію Савченко. Питання лише в тому, чи зможе за нинішнього рейтингу Тимошенко команда Петра Олексійовича витягнути в другий тур зручного для себе кандидата. Але головна задача для Порошенка - за такої ситуації не програти "поганому" кандидату у фіналі президентських перегонів.

В очікуванні українського Макрона

На нинішньому етапі всі потенційні учасники президентських перегонів, окрім Юлії Тимошенко та Петра Порошенка, уявляють себе українськими Макронами (йдеться про неочікуваний успіх Еммануеля Макрона, який переміг на виборах у Франції - Ред.). Мовляв, 40 відсотків українців, які поки не визначилися, за кого голосувати на президентських виборах 2019 року, дають їм надію на диво. Щоправда, слід зазначити, що президентське "диво" буде залежати не від виборців, які не визначилися, а від консенсусу вітчизняних олігархів. Володіючи фінансовими та інформаційними ресурсами, вони можуть усе - і вдруге зробити Порошенка президентом, і забезпечити перемогу Тимошенко, і докласти зусиль до створення міфа про українського Макрона.

Як би там не було, тому, хто претендує на роль "третьої" сили в майбутній президентській гонці в Україні, доведеться боротися в другому турі або з Порошенком, або з Тимошенко. Зараз теоретично це можливо. Практично - лише в тому випадку, якщо українського Макрона приведуть до влади або олігархи, або самі громадяни, які раптом вирішать: вибір між Юлією Володимирівною та Петром Олексієвичем нічого їм не дасть. А ось новий "месія" змінить ситуацію в країні.Часу для "народження" українського Макрона не так вже й багато. До його появи тон виборчої кампанії будуть задавати дві команди - Юлії Тимошенко та Петра Порошенка. Саме вони і сформують порядок денний президентських перегонів 2019 року.

Цей коментар є висловленням особистої думки автора, яка може не збігатися з позицією української редакції і Deutsche Welle загалом.

Як Порошенко і Луценко піаряться під виглядом соціальної реклами (26.02.2017)