Навряд чи так це замислювалося, але США суттєво ревальвували політичну вагу Росії. Це один із багатьох побічних ефектів, викликаних одностороннім виходом Дональда Трампа з атомної угоди з Іраном. Російський уряд у Москві також неодмінно хотів би зберегти атомну угоду чинною, і в цьому сенсі, як вважає Кремль, погляди Росії та Західної Європи зараз збігаються. У Парижі, Берліні та Лондоні прекрасно знають наскільки розгалуженою є контактна мережа росіян в Ірані. Іран та Росія - союзники, у війні в Сирії вони воюють на одному боці.
Досі це було для Заходу як колода в оці, але тепер може навіть видатись перевагою. Аутистична політика Трампа може принести плоди лише за умови, що в Ірані гору не візьмуть політичні "яструби". А першим у черзі бажаючих впливати на режим аятол стоїть Кремль. Одним словом, головний дипломат Москви Серій Лавров може радіти тому, що отримав додаткові важелі впливу.
Росія як ворожа сила?
Звісно, німецький міністр закордонних справ Гайко Маас (Heiko Maas), який у четвер прибув із першим візитом до Москви, свідомий цієї глобальної тектоніки. Але не в цьому суть. Маас по-новому позиціонує себе у відносинах з Москвою і в цьому відчувається різниця з обома його попередниками, також представниками німецьких соціал-демократів. У Москві їх вважали досить приязними Росії.
В одному з інтерв'ю Маас сказав, що Росія поводить себе "дедалі більш вороже". І за це в Німеччині його піддали обструкції, насамперед у лавах власної партії - СДПН. У цих колах багато хто вважає, що спадщину "східної політики" Віллі Брандта (Willi Brandt) можна врятувати, тільки маючи розуміння до неоімперської політики Путіна та потуранням авторитарному курсу Кремля. І така позиція німецьких соціал-демократів часом призводить до виникнення химерних моментів.
Показова близькість до Путіна
Колишній канцлер Ґергард Шредер (Gerhard Schröder) стоїть на службі державного російського енергогіганта "Газпром". Соціал-демократ не приховує своєї дружби з Володимиром Путіним. Під час інавгурації Путіна на початку цього тижня Шредер стояв у першому ряду, між російським патріархом Кирилом та прем'єром Медведєвим. Ближче до кремлівської влади вже нікуди.
І тут тобі Маас з його дистанціюванням. Прихильна до Кремля частина німецького істеблішменту (яка складається не лише із соціал-демократів) зажадала від нього посилення діалогу з Росією. Маас на це в Москві зауважив, що прагне "справжнього діалогу, а не діалогу заради діалогу".
Довгий список гріхів
Анексія українського півострова Крим, військова допомога сепаратистам на сході України, хакерські атаки на німецькі установи, брак бажання давати пояснення в справі про отруєння Скрипаля і нарешті участь у громадянській війні в Сирії на боці диктатора Асада, поєднана із блокуванням Ради Безпеки ООН. Довгий список суперечливих тем з німецької точки зору схожий на список російських гріхів. Уже простий перерахунок цих тем демонструє наскільки сильно Берлін та Москва політично відчужені одне від одного. Німецький міністр закордонних справ про все це вголос говорив у Москві. І попри це, йому вдалося дати імпульс ходу деяких тем. Так було дано старт кільком німецько-російським проектам у галузі університетської співпраці, допомоги ветеранам та обміну думками на політичні та безпекові теми. Про жоден новий початок, від якого б дух перехоплювало, тут не йдеться. Але це тверезий підхід до справ. І цей дуже обережний підхід був би можливим і без виходу Трампа з угоди з Іраном. Але односторонні дії Вашингтона посилюють значимість таких невеликих кроків.
Цей коментар є висловленням особистої думки автора, яка може не збігатися з позицією української редакції і Deutsche Welle загалом.