Коментар: Зміна на Віслі
Кожна зміна - це можливість і шанс. І саме у цьому полягає сила будь-якої демократії. Ось чому зміни на Віслі, які відбулись після президентських виборів навесні та у результаті парламентських - 26 жовтня, також були, насамперед, можливістю. "Добра зміна" - це гасло консервативної партії "Право і справедливість" Ярослава Качинського як раз і визначило результат обох виборів.
Справді добра зміна?
Однак зараз - через менш ніж два тижні після формування нового парламенту та приведення до присяги нового уряду - виникли суттєві сумніви: непевність у тому, чи справді така зміна є доброю, і чи має вона щось спільне з правом і справедливістю.
Тому що в демократії існують механізми і правила, які повинні обмежувати силу більшості і підтримувати меншість в опозиції. До них, передусім, належить принцип розподілу влади між парламентом, урядом та юстицією - під пильним оком "четвертої влади" - ЗМІ. Цей принцип дозволяє законодавчій, виконавчій та судовій владі діяти незалежно одна від одної. Якось легендарний лідер "Солідарності" та Нобелівський лауреат Лех Валенса так невимушено висловився з цього приводу: демократія - це "боротьба всіх проти всіх, але в залізних рамках закону". Це те, що відрізняє демократичну правову державу від автократії чи диктатури. Однак межі можуть бути розпливчасті.
Явне порушення стандартів правової держави
Якщо в країні ЄС не дотримуються стандарти демократичної правової держави, слід занепокоїтись: так, президент у пришвидшеному темпі помилував новопризначеного міністра Маріуша Камінскі, засудженого судом першої інстанції за зловживання владою. Правляча партія вночі протягує через обидві палати парламенту законопроект, який дозволяє змінити склад суддів конституційного суду. Наступним кроком буде закон про ЗМІ, який має перетворити публічно-правові медіа в державні. Усі ці процеси повинні насторожити не лише поляків.
Якби Європа не перебувала у шоковому стані після паризьких терактів та не була безнадійно перенапружена кризою біженців, то те, що зараз відбувається у Варшаві, безсумнівно, привернуло б набагато більше уваги. Так само, як і символічний акт, вчинений прем'єркою Беатою Шидло: вона розпорядилася прибрати європейські прапори із зали для прес-конференцій у своїй адміністрації. Відтепер лише біло-червоні національні прапори є тлом для її виступів. То що ж далі - Польща відмовлятиметься ще й від дотримання стандартів ЄС?