Коментар: Десять аргументів на користь Трампа
1. Трамп - не Гілларі Клінтон
Банально, але правда. Вибір екс-держсекретарки та колишньої першої леді неможливий не лише для республіканців. Багато незалежних виборців та й самих демократів вважають її дуже проблемною кандидаткою. Вона уособлює майже династичне уявлення про політичну еліту. Крім того, люди, котрі так довго обіймали публічні посади, як вона, неминуче наробили купу помилок. І ці помилки тепер використовуватимуть проти неї. Перш за все, це скандал з її електронною поштою, у якому проступила її ключова проблема: зарозумілість влади, яка використовує свої привілеї. Якби вона відразу чітко попросила вибачення, цієї теми вже не було б. Звісно ж, свою роль відіграє і сексизм, який багатьох відштовхує від вибору на користь успішної екс-сенаторки від Нью-Йорку.
2. Слова Трампа зрозумілі людям
Багато чого зі сказаного Трампом не має сенсу, і він часто може суперечити самому собі навіть в одному реченні, варто визнати: він говорить так, що його розуміє кожен, хто бодай трохи знає англійську. Нікому не доводиться шукати значення слів у словниках чи випадати з теми через задовгі та заскладні речення. А оскільки люди його розуміють, то вони відчувають, що їх розуміють і серйозно сприймають.
3. Йому вірять
Спершу видається, що це безглуздо. Але через те, що Трамп постійно плутається у власних тезах та ставленні до різних тем, у багатьох людей виникає відчуття, що він щирий. Під час кампанії, коли робиться багато заяв, спрямованих на різні групи виборців, справжність є важливішою за напрочуд складні концепції, які часто видаються безособовими та відстороненими.
4. Він відомий своїми успіхами у бізнесі
Майже щодня з'являються подробиці, що демонструють: справи так званого мультимільйонера з Нью-Йорка вже давно йдуть не так добре, як він прагне показати. Дотепер ці історії не особливо дошкуляли успішному бізнесменові. Однією з причин цієї невразливості є те, що його значною мірою успадковане багатство можна побачити у вигляді полів для гольфу, казино та шикарних хмарочосів Трамп-тауер.
5. Він не боїться наживати ворогів
Його гучні насмішки, образи та випади багатьом слугують доказом, що Трамп не боїться наживати ворогів. І це зараховується як чіткий показник сили. Перш за все, коли йдеться про відстоювання першочергових інтересів Америки. Хоча багато його прихильників не лихословлять та не ображають жінок, вони сприймають його поведінку як доказ сили, яку хотіли б бачити у свого лідера. Багато кому сподобалося й те, що хтось нарешті вирвався із щільних тенет правил поведінки та соціальних норм у країні, де одна з одною вимушені уживатися багато різних культур та релігій.
6. Трамп має позицію та почуття
Ніхто не чекає від Трампа вдумливих, послідовних та ретельно продуманих планів. Натомість у відповідь на страхи та невпевненість своїх прихильників він пропонує широкі жести та візії. Він дає емоційний притулок, який перш за все окреслюється відмежуванням себе від "інших". Саме так, як багато хто хоче бачити. Ці люди не хочуть питань або закликів визначитися зі своїм місцем у світі - їм потрібні прості відповіді.
7. Усе має залишатися, як ніколи не було
Мрія Трампа - ідеалізована Америка минулого - є перш за все запереченням того факту, що ми живемо у наскрізь глобалізованому світі. Тому Трамп став єдиним у цій кампанії, хто запропонував ліки від страху змін. Під його простим гаслом "Зробимо Америку великою знову" можуть зібратися всі ті, хто не встигає за темпом змін у світі. Ті, хто боїться, що не зможе зберегти рівень свого добробуту у майбутньому. Трамп уособлює відмову від глобалізації, сумнозвісним символом чого стала його ідея про зведення муру на кордоні з Мексикою.
8. Трамп - відповідь на еволюцію Республіканської партії
З кінця 1970-их Республіканська партія рухалася у напрямку, який не вкладався у голові багатьох консервативних виборців. Феномен Трампа став відповіддю на це. Врешті-решт, партія сама створила його своїм антиурядовим курсом та фокусуванні на бізнес-елітах. Класичний виборець республіканців, білий представник середнього класу, страждав через курс на глобалізацію та конкуренцію з боку низькооплачуваних мігрантів. Первинні праконсервативні основи партії Лінкольна були ослаблені через власні ж крайнощі - і звідси виникає Трамп.
9. Останній шанс білих
Для демократів білі представники середнього класу вже не відіграють екзистенційної ролі. Республіканці, однак, мусять отримати на цих виборах їхні голоси, щоб перемогти. Внаслідок соціальних змін - найпізніше у 2050 році більшість американців вже не будуть білими - цей сегмент суспільства втратить свою перевагу. Відповідно, ці вибори будуть одними з останніх, на який білі громадяни середньої вікової групи із середніми статками ще матимуть вплив. І ніхто, крім Трампа, не зміг так ефективно використати їхні страх, тугу та надію.
10. Трамп - не Гілларі Клінтон
У політичних колах Вашингтона ходить приказка: доволі малоймовірно, що переможе Трамп. Але й дуже ймовірно, що Гілларі Клінтон програє.