Це була перемога з дуже незначним відривом, однак Анджеєві Дуді таки вдалося отримати більшість голосів виборців у другому турі президентських виборів у Польщі. Таким чином він став другим президентом сучасної Польщі з 1989 року, який був обраний на посаду на другий п'ятирічний термін. Його конкурент-ліберал, мер Варшави Рафал Тшасковський, зміг продемонструвати неабиякий успіх попри поразку. Його політична кар'єра тепер вийде на новий рівень: він став новим, молодим обличчям ліберальної Польщі, що ставить собі за мету об'єднати опозицію та кинути виклик владі щонайпізніше під час наступних парламентських виборів у 2023 році.
Продовження консервативної революції
Результати нинішніх виборів матимуть далекосяжні наслідки. Обрання Дуди дасть його націонал-консервативній партії "Право і справедливість" (ПіС) змогу продовжити розпочату 2015 року консервативну революцію та консолідувати владу. Побоюватися варто передусім повного підпорядкування владі судової системи та вихолощення принципу розподілу влади між різними гілками.
Після перетворення суспільно-правового мовлення на рупор партії, на черзі, схоже, опинилися критичні до влади приватні ЗМІ. Так як власниками багатьох із них є іноземці, фактичний правитель Польщі - голова ПіС Ярослав Качинський - каже про необхідність "реполонізації" ЗМІ. Тож подальші конфлікти між офіційною Варшавою та Брюсселем запрограмовані.
Читайте також: Президентські вибори у Польщі: Дуда проти Тшасковського
Більше, ніж протеже Качинського?
І після цих виборів Польща залишається глибоко розколотою країною. Західна та Північна Польща проти Південної та Східної Польщі, місто проти села, старі проти молодих: цей розкол проходить крізь родини, кола друзів, населенні пункти. Взагалі-то після передвиборчої кампанії, яка настільки поляризувала, завданням переможця мало би бути подолання цієї прірви. Після першої перемоги Дуди 2015 року виконати це завдання йому не вдалося. Важлива причина цього: попри деякі спроби Дуді не вдавалося вийти з тіні свого політичного наставника Ярослава Качинського.
Читайте також: Польський "закон намордника": німецький суд зупинив екстрадицію до Польщі
Останній вважає конфлікти двигуном політичних процесів. Натомість іти на компроміс, простягати руку противникам поза межами політичної тактики - означає для Качинського слабкість і не вписується в його ДНК . Утім, зараз наявні передумови для більшої самостійності Дуди: йому більше не треба перейматися через своє переобрання. Питання лише в тому, чи хоче він відмовитися від ролі політичного протеже й виконувати обов'язки президента, демонструючи при цьому необхідну силу характеру. Після виборів Дуда опинився перед вибором.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.