Київське житло очима берлінської художниці
16 лютого 2009 р.
Копія бігборду з рекламою американського будиночка вартістю в 265 тисяч доларів на околицях Києва або оголошення про пошук інвесторів для багатомільйонного будівельного проекту – Ганна Корціліус каже, що рекламні вивіски – перше, що впадає у вічі, коли потрапляєш до Києва: «Найбільше моє враження - це велетенські рекламні щити, що закрили собою майже все місто. На них рекламують або апартаменти класу люкс у гігантських житлових баштах, або вілли за американським зразком».
Місто мультимільйонерів чи місто контрастів?
Перше враження Ганни було, що вона потрапила в місто мультимільйонерів. А воно швидко змінилося думкою, що це насправді – місто контрастів: «Задаєшся питанням: а хто ж може собі таке дозволити? Стає очевидним, що турбо-капіталізм породив новий супербагатий прошарок населення, але іншу частину мешканців зробив біднішою».
Ганна активно вивчала життя і житло киян. Цікавило все: економічні, соціальні і демографічні чинники, що впливають на це. А також відмінності у розумінні, яким має бути гарне житло, в Німеччині і в Україні: «Упродовж десяти днів разом з українськими колегами я мала змогу побачити, що таке життя в Києві – в широкому сенсі цього слова. Наприклад, один з українців запросив нас до себе в квартиру. Ми влаштовували спільні вечері, де кожен готував свою страву. Потім ми обмінювалися своїми проектами. Ми навіть разом побували на блошиному ринку».
«Я не пропоную офіційну картину Києва»
Таким чином художниці вдалося побачити Київ дещо глибше, аніж його зазвичай бачать нормальні туристи. Один експонат викликає найбільший інтерес відвідувачів. Це будівельна огорожа з діркою. Якщо в неї зазирнути, можна побачити фотографію, на якій зображено звичайних киян – далеких від рекламного і гламурного нео-гігантизму: «Це двоє молодих хлопців, десь на околиці Києва, на якійсь розбитій вулиці, сидять на автобусній зупинці і чекають, чекають, чекають… Ніхто не знає, чого. Я не пропоную офіційну картину Києва. Це моя особиста версія, і наскільки вона відповідає реальності, нехай вирішують тепер в Україні і в Німеччині».