Кемпінгова ідилія

Щоліта помешканням Мартіна Поніваса стає кілька квадратних метрів його будиночку на колесах. Цього року він «прописався» у кемпінговому містечку в селищі Дормаген на березі Рейну у землі Північний Рейн-Вестфалія. Мартін належить до так званих тривалих кемпінгистів. Таких у Німеччині налічується вже близько 400 тисяч. З квітня по жовтень вони ведуть звичний спосіб життя, ходять на роботу і таке інше, тільки-от мешкають не в традиційних квартирах, а у своїх житлових автомобілях.

«Кемпінг – це спосіб життя»

Так і Мартін щовечора після роботи повертається сюди й одразу опиняється ніби у відпустці. «Кемпінг – це спосіб життя. Це або подобається, або ні. Багато хто не може собі цього навіть уявити, і я це розумію. Вони кажуть, що автобудинок – то не для них. Мовляв, їм потрібні спальня, кухня, ванна тощо».

Для Гайке Вєсловськи кемпінг – чудова альтернатива традиційним відпусткам: «Звісно, дуже добре, коли можна куди-небудь злітати і побачити щось нове. Але якщо їдеш кудись на відпочинок, то маєш зазвичай лише три тижні. А тут я можу насолоджуватися спокоєм цілих півроку».

Прихильниця кемпінгового відпочинку Наталі цінує передусім економічну вигідність такого помешкання. За цілий сезон за паркувальне місце потрібно заплатити лише 500 євро. Крім того, їй подобається непередаваний настрій, що панує серед мешканців кемпінгу: «Наш кемпінг – це майже як сім’я. Тут усі знають одне одного. Якщо щось трапляється, то інші відразу приходять на допомогу».

Дача як особливий різновид індивідуальної відпустки

Схожі відчуття відомі й дачникам. Нині в Німеччині налічується майже півтора мільйона дачних ділянок з невеликими садками, що потопають посеред квітників та кущів помідорів у тіні розлогих яблунь. Передусім серед мешканців великих міст, для яких важливе відчуття близькості до природи, невеликі садові ділянки користуються великим попитом. Для них це мало не елітний спосіб відпочинку.

Поняття дачної ділянки виникло в Європі в середині ХІХ століття, передусім у Парижі та Люксембурзі. У Німеччині дачі з’явилися на зламі ХІХ-ХХ століть. Тоді вони ще називалися робітничими садами, адже їхньою головною місією було урізноманітнити та розширити побут робітників та службовців, яким часто доводилося мешкати в тісних густонаселених бараках.

Ганс-Юрген Шнайдер із земельного об’єднання дачників у землі Північний Рейн-Вестфалія переконаний: «Відпустка на дачі – це особливий різновид індивідуальної відпустки. Не потрібно чекати на літак. Не потрібно складати детальних планів подорожі. Просто береш сім’ю чи близьких і їдеш на дачу. Тут почуваєшся дуже добре, адже всі сусіди давно знайомі, не потрібно ні з ким знайомитися заново, можна разом влаштовувати вечори грилю і спільно займатися іншими справами», - вважає запеклий дачник.

Автори: Андре Сарін / Христина Ніколайчук

Редактор: Євген Тейзе