Відповідь Москві її ж методами

Заборона Державної фіскальної служби (ДФС) на ввезення в Україну 38 книг антиукраїнського спрямування викликала широкий резонанс серед політиків та журналістів. Цей крок став черговим заходом Києва на протидію російській пропаганді. У списку містяться, приміром, книжки із такими промовистими назвами як "Кінець проекту Україна", "Євразійський реванш Росії", "Київ капут" або "Надлюдина говорить російською".

"Повна нісенітниця"

З огляду на агресивну інформаційну політику Москви, експерти та громадські діячі в Україні загалом позитивно поставилися до заборони на ввезення "антиукраїнської" літератури. Політолог Олександр Палій навіть переконаний, що заходи у відповідь на російську пропаганду мають бути більш рішучими. "Бо в такому контексті працюють більш жорсткі методи боротьби за національну безпеку", - переконаний Палій.

Таку думку поділяє і директор видавництва "Основи" Богдана Павличко. Вона вважає, що зміст книг, які внесені до заборонного списку - "повна нісенітниця, моторошна та страшна", тому вони не повинні потрапляти в Україну. "З антиукраїнською пропагандистською літературою в Україні, яка вже присутня на нашому ринку, безперечно, треба боротися", - сказала Павличко у коментарі DW.

"Карантин" з Росією?

Письменниця Світлана Поваляєва йде навіть ще далі. Вона заявляє, що Україні треба дистанціюватися від російського культурного простору. "Я не втомлююсь повторювати: нам потрібен карантин з Росією, років на сто, і повна переорієнтація на світову культуру", - каже Поваляєва. Вона переконана, що заборона "антиукраїнських" книжок виправдана і називає книжки зі списку "ворожим трешем".

Натомість поет Іван Драч вважає, що серйозної загрози для України російські пропагандистські книжки не становлять. За його словами, він знайомий, зокрема, з творчістю Едуарда Лимонова, хоча й не з книгою, вказаною у списку ДФС, і не думає, що "він такий страшний". "Гадаю, що наші невміння, неорганізованість, вічна і незнищенна корупція шкодять національній безпеці набагато більше, ніж ті книжки", - сказав поет у розмові з DW.

"Довільний" список

Водночас, лунає і критика тих методів, з якими Київ бореться з російською пропагандою. В організації "Репортери без кордонів" заборону на ввезення книжок назвали "обмеженням свободи інформації та висловлення думки". Водночас, від подальших коментарів в організації у даному випадку утримались. До критиків створення "заборонного списку" належить і науковець Антон Шеховцов. "Я взагалі не вважаю, що варто забороняти будь-які книги. Зокрема тому, що це якоюсь мірою повторює російські авторитарні практики із складання списків екстремістської літератури", - критикує Шеховцов. Він каже, що як дослідник праворадикальних рухів Європи знайомий, щонайменше, з половиною творів зі списку. Науковець констатує, що серед заборонених книг дійсно є чимало таких, які суперечать українському законодавству. "Вони мають антиукраїнське спрямування, пропагують війну і насильство, підривають суверенітет і територіальну цілісність України", - зазначає Шеховцов.

На його думку, список міг би бути навіть ширшим. "Зокрема, у списку представлені дві останні книги Олександра Дугіна. Але його перу належать десятки книг, які дуже мало відрізняються від тих двох, що представлені у списку", - каже Андрій Шеховцов. Дослідник критикує, що список складений "довільно" – на розсуд окремих чиновників, а не за рішенням суду.