Еріх Марія Ремарк: його доля, його книги та його жінки

Еріх Марія Ремарк (Erich Maria Remarque) - один з найбільш популярних німецьких письменників не тільки в Україні, а й у всьому колишньому Радянському Союзі. І справа не тільки в тому, що він був таким ще до розпаду СРСР, де дуже багато видавався.

Роман "На Західному фронті без змін" вважається найпопулярнішим антивоєнним романом ХХ століття. Але свого часу цю книгу взагалі не хотіли видавати. Одне з найбільших німецьких видавництв відмовилося від цього, вважаючи, що тематика роману - "окопна правда" Першої світової війни - нікого не зацікавить. Це була помилка. Видавництво Ullstein Verlag, на щастя, вирішило інакше і в 1928 році випустило книжку, не поскупившись на широку рекламну кампанію.

Вихваляння війни або зрада

Роман відразу ж викликав гостру дискусію. Одні вбачали в ньому вихваляння війни, інші - зраду щодо німецьких солдатів. У 1930 році в Голлівуді за романом Ремарка був знятий фільм. На попередньому показі продюсери, похваливши картину, висловили невдоволення тим, що у неї трагічний кінець: мовляв, потрібен хеппі-енд. Режисер Льюїс Майлстоун уїдливо зауважив на це: "Добре, я зроблю щасливий кінець: Німеччина виграє війну".

Звичайно, він цього не зробив. І фільм "На Західному фронті без змін" отримав одразу два "Оскари" - як найкращий фільм і за режисуру.

У Німеччині перші покази були зірвані штурмовиками СА. Геббельс, тоді берлінський гауляйтер НСДАП, ще опозиційної партії в Німеччині, домігся того, щоб цензура радикально скоротила фільм. Після 1933 року, коли націонал-соціалісти прийшли до влади, його взагалі заборонили: він, мовляв, ображає гідність німецького народу.

Світова слава і ненависть нацистів

Незалежність, терпимість, почуття гумору, - ці риси характеру Ремарк вважав визначальними. Він народився 22 червня 1898 року в Оснабрюці, в сім'ї палітурника. Відразу після школи був демобілізований і в червні 1917 року потрапив на фронт. Був важко поранений: осколки снаряда потрапили в руку, ногу і в шию. Після війни почав писати, але перші його твори успіху не мали. Ремарк працював шкільним вчителем, писав рекламні тексти, був спортивним репортером в газеті, звідки його звільнили відразу після виходу роману "На Західному фронті без змін".

Роман приніс йому справжню світову славу - і фінансову незалежність, ставши бестселером, І саме його спалювали нацисти публічно в 1933 році серед інших "антинародних" книг, скандуючи при цьому: "Віддані вогню за літературну зраду солдатів світової війни, в ім'я виховання бойового духу німецького народу!". Але Геббельс прекрасно розумів: німці читають цей роман, він продовжує залишатися популярним. І нацисти почали поширювати чутки, що Ремарк зовсім не був на фронті, що він єврей, а його справжнє ім'я - Крамер (схожі чутки КДБ поширював через сорок років про Солженіцина: що, мовляв, він не був бойовим офіцером, а сидів за те, що здався в полон, що він єврей, і його справжнє прізвище - Солженіцер).

Ремарк емігрував з Німеччини відразу після приходу Гітлера до влади, жив спочатку в Швейцарії, потім у США. Націонал-соціалісти позбавили його громадянства. Його сестру Ельфріду, яка залишилася в "третьому рейху", стратили нацисти в 1943 році. Еріх Марія Ремарк лише після війни дізнався про її смерть. Він присвятив їй роман "Іскра життя". До Німеччини Ремарк не повернувся і після війни. Він помер в Локарно в 1970 році.

Підкорювач сердець

Немає сенсу розповідати тут про книги Еріха Марії Ремарка: вони занадто добре відомі. Романи "На Західному фронті без змін", "Повернення", "Три товариші", "Тріумфальна арка", "Час жити і час помирати", "Чорний обеліск", "Життя в борг" та інші багато разів видавалися різними мовами, зокрема й українською. Зауважимо тільки, що у Ремарка багато чудових (і нерідко трагічних) жіночих образів. Ремарк був відомий не тільки як чудовий письменник, а й як підкорювач жіночих сердець. Серед його дружин і подруг були Грета Гарбо, Марлен Дітріх, Полетт Годдар, Наталі Палей.

Залишилися прекрасні і сумні, сповнені ніжності і туги листи і телеграми, які Ремарк відсилав Марлен Дітріх. Її листи до нього, на жаль, не збереглися: їх спалила ревнива Полетт Годдар, колишня дружина Чарлі Чапліна, яка зіграла головні жіночі ролі в його фільмах "Нові часи" і "Великий диктатор" і стала останнім коханням Ремарка.

Листи Ремарка до Марлен Дітріх - великої акторки, кінозірки і теж емігрантки з нацистської Німеччини - називають найбільш захопливим документальним романом про любов. Ось тільки одна цитата: "Мила, дарована Богом!.. Я думаю, нас подарували один одному, і в дуже вдалий час. Ми до болю зачекалися один одного... Я хочу бути з тобою поруч, і більше мені нічого не треба. Ти повинна знати, що я є".