Енергетичний пасьянс
20 лютого 2007 р.
Ухвалення парламентом під тиском «помаранчевих» сил закону, що забороняє зміну форми власності української газотранзитної системи змусило прихильників тісної співпраці з Росією змінити тактику. Міністр палива та енергетики Юрій Бойко заявив, що Москву вже не приваблюють українські магістральні газогони та газосховища. Натомість, апетити „Газпрому” не вщухли, а лише змінили приціл:
«Окрім розподільчих мереж Росії нічого не цікаве. Але ми ще нічого не розглядаємо тут».
У понеділок перший заступник глави секретаріату президента Арсеній Яценюк висловив занепокоєння тим, що він назвав «прихованою приватизацією газотранспортної системи» через встановлення монопольного контролю за газорозподільними мережами всередині України. Раніше шість облгазів вже вдалися до цілої низка протестів проти намірів «Нафтогазу України” та Мінпаливенерго позбавити їх права на експлуатацію внутрішньої газової труби. Голова правління одного з них – «Закарпатенерго» Любомир Шершун заявив, що в такий спосіб готується передача внутрішніх мереж „Росукрэнерго”:
«Оскільки цілком можливий контроль Росукрэнерго за нашими компаніями, то можливий і контроль за газорозподільною системою України, яка є частиною газотранспортної частини України. А це залежність споживачів та економіки держави від монопольного утворення».
Державний експерт Національного інституту стратегічних досліджень Євген Жеребецький не виключив, що такі підозри можуть бути цілком обґрунтованими:
«Частина наших урядовців працює не на українську державу, а проти неї. Бо жодна країна не допускає імпортерів, продавців сировини на свої внутрішні ринки. Чому зараз іде війна між Євросоюзом і Росією? Їх не пускають в розподільчу систему. Болгарії свого часу росіяни запропонували вкласти гроші і збудувати розподільчу систему, тільки б вона була в їхній власності. І болгари відмовились. Вся українська пострадянська енергетична інфраструктура настільки непрозора, корумпована і продажна галузь, що коли українські та російські газовики починають разом працювати – це суцільний Вавилон».
Ліками проти непрозорості Жеребецький вважає створення газотранзитного консорціуму, але в розширеному складі:
«Не просто німців, росіян пустити і українську сторону. Це кінчиться погано. Зробити, наприклад, 50 відсотків західноєвропейських споживачів у процентному відношенні – скільки вони споживають російського газу. Тобто, поляки, чехи, німці, французи та інші всі отримують свою частку. Тоді красти і заробляти на цьому буде неможливо».
В України надто мало часу для того, аби нарешті диверсифікувати постачання енергоносіїв та стабілізувати їхній транзит до Європи, вважає голова Альянсу «Нова енергія України» Валерій Боровик. Він відзначив поступ щодо добудови нафтогону „Одеса-Броди” до польського міста Плоцька, але визнав, що цей поступ є не надто стрімким:
«Ми ходимо по колу. Поляки кажуть: дайте нам контракти на забезпечення сировиною цієї ділянки нафтогону. Тоді ми почнемо будувати свою ділянку. З іншого боку, країни, які видобувають нафту кажуть: ви ж ще не можете її дотягнути до Європи, давайте спочатку добудуйте».
Щодо газових проектів, то тут, на думку експерта, в України вибір невеликий. Так, в проекті який має назву «Набукко» і має транспортувати газ з Центральної Азії в Європу, всі квоти вже розписані до часток проценту. А оптимістичні заяви після недавньої зустрічі прем‘єра Януковича з лідерами Туреччини щодо приєднання України до цього проекту вже нездатні призвести до такого результату, який був можливим ще два роки тому.
Відтак, єдиним стратегічним партнером України з газопостачання крім Росії може бути тільки Туркменістан, де розвідані чималі поклади газу і з яким Україна має тісні та тривалі зв‘язки. За словами експерта, вже сьогодні Київ може пропонувати Ашгабату реконструкцію одного з недобудованих раніше газогонів:
«Цей газогін «Центральна Азія – центр 3», який іде через Казахстан і Росію, є майже в законсервованому стані. Він постачає лише близько трьох мільярдів газу. Вже на початку реконструкції постачання можна збільшити до десяти мільярдів. А в прогнозованому майбутньому, через кілька років збільшити до тридцяти мільярдів кубометрів. Цей проект може бути реалізований не тільки нами, а й разом з Росією. Мало того, Росія в ньому зацікавлена. А зараз в уряду України є тісна співпраця з урядом Росії».
За наявності бізнес-плану реконструкції газогону «Центральна Азія – центр 3», Боровик не виключив можливості залучення на реалізацію цього проекту й коштів європейських кредиторів.