Електромобілі: Німеччина гальмує, Азія тисне на газ

Через десять років вулицями Німеччини мають їздити 10 мільйонів електромобілів. Принаймні, таку мету проголосив уряд ФРН. Таким чином, найближчим часом «електромобільного прориву» не очікується. Поки що в Німеччині їздять 40 мільйонів машин із традиційними двигунами.

Зовсім інша ситуація в Азії. У першу чергу в Японії, де електромобілі вже стали реальністю, хоча їх поки не так багато. Але найголовнішим ринком для нових автомобільних технологій обіцяє стати Китай. Віднедавна там продається більше мотоциклів з електричним двигуном, ніж із традиційним. В автомобільній галузі китайці теж вийшли вперед, каже Міхаель Карус, організатор конгресу з питань електромобільності в Бонні.

«У Китаї почалося перше серійне виробництво у пристойній кількості. Компанія BYD торік виробила та продала – головним чином у Китаї та США – шість тисяч електромобілів», - каже Карус. За його словами, в Європу практично не потрапила жодна з цих машин.

Німцям не подобається короткий пробіг електромобілів

Повільне поширення електромобілів у Німеччині та Європі експерт пояснює їхніми недоліками у порівнянні зі звичайними машинами. У першу чергу – короткий пробіг. У більшості автомобілів заряд акумулятора закінчується через 100 кілометрів. Звичайні машини можуть проїхати від заправки до заправки, як правило, у шість разів більше. Отже, в очах німецьких покупців електромобіль поки що програє.

У Китаї власники машин тримають планку не так високо, каже Жан-Франсуа Тремблі, який проводив опитування в США, Китаї, Європі та Японії на замовлення консалтингової компанії Ernst & Young. «У Китаї є чимало автовласників, які купили свою першу машину два-три роки тому. У них не таке ставлення до автомобіля, як у німців, які за своє життя були власниками, наприклад, десятьох Volkswagen Golf».

Власники електромобілів, які хочуть користуватися ними як звичайними, дуже швидко розуміють, що це дороге задоволення. Тут справа в акумуляторах, каже професор Дірк Уве Зауер з Технічного університету в західнонімецькому Аахені. Якщо в наступні десять років акумуляторні батареї для електромобілів подешевшають вдвічі, Зауер розраховує так: «Якщо ви хочете проїхати 100 кілометрів, для цього потрібні 15 кіловат-годин, якщо це більш-менш економна машина. Тобто витрати на акумулятор становлять приблизно 4500 євро. За такою ціною виробники автомобілів купують акумулятори»,- каже Сандер. Таким чином, за співвідношенням пробігу й ціни електромобілі поки що програють.

Різні підходи до зарядження акумуляторів

Акумулятори – не єдина проблема електромобілів. Де можна їх заряджати? І як довго триває цей процес? Погляди на ці питання різняться, показав боннський конгрес з питань електромобільності. У Німеччині вважається, що потрібна розгалужена мережа заправних станцій. А для цього потрібні велетенські інвестиції енергетичних концернів.

У Сінгапурі обрали інший підхід, каже Ян Кроні з фірми Eonlux. Там вирішили, що звичайної розетки має бути достатньо для того, щоб зарядити автомобільний акумулятор. «Автомобілі в середньому простоюють 22 години на добу, тобто їх не використовують. За таких умов не проблема, якщо процес зарядження триває вісім годин»,- каже Кроні. Однак це можливо лише тоді, якщо машина в середньому щодоби долає не більше 30-40 кілометрів.

Нарешті ще одна проблема – компоненти для автомобільних акумуляторів. Один із них – літій. Його запаси в світі розподілені нерівномірно, каже професор Зауер з Аахенського університету: «Великі запасі є в Болівії, Чилі, Бразилії, власні резерви є в Китаю. Ось майже і все. У порівнянні з цим нафтовий картель – дитячі забавки. Це може стати проблемою».

Автор: Андреас Бекер / Роман Гончаренко

Редактор: Захар Бутирський