Дарвін і мистецтво

Виставка, відкрита нещодавно у Франкфуртському виставковому залі «Шірн», показує, як теорія еволюції позначилася на мистецтві у різні часи. У центрі виставки можна побачити завалений різними речами кабінет. Вітрини заповнені мертвими головами, кістками, камінням, доісторичним інструментами, масками і тваринними препаратами. Усе це зібрав Ґабріель фон Макс – художник, професор і завзятий колекціонер. Він типовий представник часу, коли мистецтво і наука тісно перепліталися. Особливо фон Макса зачаровували мавпи. Він дав тимчасовий притулок цілому стаду у своєму літньому будиночку, спостерігав за тваринами і малював їх, робив розтин, коли вони помирали. Його картини на виставці у Франкфурті показують мавп у людських ролях: за фортепіано, при читанні, акторами у театральній трупі тощо.

Ґабріель фон Макс – один з багатьох митців, якого свого часу надихнули дослідження Дарвіна. Директор виставкового залу Макс Голляйн розповідає: «Реакціям на поширення дарвінізму в мистецтві досі приділялося відносно мало уваги. Цією виставкою ми хочемо заповнити цю прогалину. Вона демонструє нам реакції митців на дарвінізм за сторічний період». Виставка виразно доводить, що ці реакції були найрізноманітніші. Це видно на прикладі художніх робіт Мартіна Джонсона Хеда, Ернста Хакеля, Альфреда Кубіна, Макса Ернста та інших. Багато з них поєднували зайняття художнім мистецтвом з наукою.

Мотив кінця світу

Спільним для багатьох митців того часу був мотив кінця світу, розрухи, розповідає куратор виставки Памела Корт: «Багато робіт, які ми тут виставляємо, зображають гібридів. Вони тематизують також метаморфози. Метаморфоза – це процес, який супроводжує смерть. На картинах на тему еволюції зображені вимерлі речі, істоти, які припиняють своє існування. Саме це ми бачимо на цих картинах. Художники намагаються надати речам, які зникли в результаті еволюційних процесів, певну форму».

Те, як митці і суспільство в часи Дарвіна дискутували про еволюцію, задокументовано в газетах. Там і з’являлися злі карикатури на Дарвіна та його прибічників. Мільйони людей могли відстежувати дебати у пресі, розповідає директор виставкового залу Макс Голляйн: «Це була візуальна культура, картини, які транспортували ідеї та наслідки теорії Дарвіна. Вони підтримували або ж висміювали її. Визначні митці того часу інтенсивно співпереживали цю дискусію і реагували на неї».

По-різному реагують і відвідувачі виставкового залу «Шірн». Для одних виставка відкрила зовсім новий погляд на мистецтво, інші розглядають експонати з неприхованим жахом. Ясно одне – у рік двохсотої річниці Дарвіна культурний внесок не перепише історію мистецтва, натомість відкриє нові погляди на його теорію. (лс/хн)