Суд визнав Лагард винною: завершення юридичної саги

У Парижі у понеділок, 19 грудня, суд виніс рішення у справі Крістін Лагард. Колишню очільницю міністерства фінансів Франції і теперішню главу Міжнародного валютного фонду (МВФ) визнали винною в службовому недбальстві. Останнє призвело до завдання державі мільйонних збитків. Цей процес може стати прецедентом для французьких політиків.

Ідеться про справу бізнесмена Бернарда Тапі, котрий судився з банком Credit Lyonnais. Лагард, керуючи 2008 року міністерством фінансів, відправила цю справу до третейського суду, а потім не оскаржила його рішення. Тоді за рішенням третейського судді бізнесмену Бернарду Тапі державним коштом відшкодували понад 400 мільйонів євро.

Попри визнання вини, суд не ухвалив покарання для Лагард.

Як все починалось

Усе почалося 1993 року. Тапі тоді був міністром зі справ міст і мав продати свою частку у спортивній компанії Adidas, щоб уникнути конфлікту інтересів. Державний банк Credit Lyonnais продав його власність за ціною близько 472 мільйона євро. Роком пізніше банк одержав за неї додатково 400 мільйонів євро, з яких Тапі не перепало жодного центу. Тоді політик і бізнесмен подав скаргу.

Після багаторічної судової тяганини французька Феміда вирішила сплатити Тапі 100 мільйонів євро відшкодування, але згодом апеляційний суд анулював це рішення. Тож Тапі запропонував вирішити справу в третейському суді. Те, що Лагард на це погодилася, - доволі дивно, особливо, якщо взяти до уваги, що цією справою вже займався звичайний суд, і що тут ішлося про державні кошти.

До цього додається ще й те, що французька юстиція вже скасувала рішення третейського суду. Тапі мусить повернути одержані гроші. Незалежність суду, що вирішив виплатити Тапі відшкодування, піддали сумнівам, адже один з третейських суддів був підозріло близькою до Тапі особою. Суддю, Тапі, а також іще чотирьох осіб звинуватили в організованому шахрайстві, розкраданні державних грошей, або у співучасті у цьому. Цей процес має початися у березні наступного року.

Хоч Лагард і нічого не знала про ймовірне шахрайство, але французький Суд Республіки закинув їй, що вона була погано підготовлена та недостатньо поінформована. За даними суду, Лагард проігнорувала чимало попереджень від агентства, в управлінні якого перебувають державні пакети акцій французьких підприємств. Ідеться зокрема, й про рекомендації не звертатися до третейського суду. Обґрунтування очільницею МВФ її рішення суд назвав "нечуваним".

Один з членів команди Лагард у МВФ рішуче заперечує звинувачення у недбальстві. "Кожен керівник підприємства вирішив би так само", - заявив він. За його словами, ця юридична афера, що триває майже 20 років, спричинила вже понад 30 мільйонів євро судових витрат, і цьому нарешті вже треба покласти край. Крім того, додає він, навіть прокуратура не радила Суду Республіки починати цей процес.

У той час коли команда Лагард застерігає від полювання на відьом, є й ті, хто критикує занадто м'який вирок. Це пояснюється в першу чергу незвичайністю інституції - Суду Республіки. Його заснували 1993 року, щоб судити міністрів, які, перебуваючи на посаді, порушили закон. Суддівська панель складається з дванадцяти парламентаріїв - шестеро з них є представниками від Національних зборів, і ще шестеро - від Сенату. Досі суд ухвалив рішення лише у чотирьох справах. На думку багатьох юристів,особливо жорсткими ці вироки не були.

Особливе розуміння колег-політиків?

"Звісно, парламентарії походять з усього політичного спектру і мають бути незалежними у своїх рішеннях", - каже Ерік Альт, юрист і віце-президент об'єднання Anticor, котре бореться з корупцією. "Але як політики вони виявляють особливу емпатію до своїх колег-політиків і ставляться до них радше поблажливо". Альт виступає за те, щоб навіть політики відповідали за свої вчинки перед звичайними судами.

Селін Парісо, генеральна секретарка найбільшої французької профспілки правників Union Syndicale des Magistrats поділяє таку думку. Водночас вона вбачає позитив у процесі проти Лагард. За словами Парісо, він демонструє наявність певної волі, щоб притягати французьких політиків до відповідальності, що не є само собою зрозумілим у Франції. "У нас дуже небагатьох політиків засуджують так, що вони не можуть знову бути обраними, це справжня проблема", - каже Парісо. Вона також додає, що хоча й вважається, що виборці мають карати політиків, а не юстиція, у реальності часто це не спрацьовує, адже чимало засуджених політиків, попри все, знову обираються.

Можливий прецедент

Утім Бруно Дондеро, професор права з університету "Париж 1 Пантеон Сорбонна", не переконаний, що цей процес призведе до позитивних зрушень у Франції. Насамперед звинувачення у недбальстві, за його словами, є дражливим. "Посилатися на відповідні параграфи - слизька справа, що могла б у підсумку створити прецедент. Зрештою, це б означало, що кожного міністра можна притягнути до юридичної відповідальності за ненавмисні наслідки його діяльності під час перебування на посаді. Тоді жоден міністр не наважиться ухвалювати якісь політичні рішення", - застерігає професор.

Крім того, варто дочекатися завершення процесу проти Тапі і його ймовірних спільників, адже лише коли розкрадання державних коштів буде доведене, з'явиться юридична підстава для притягнення Лагард до відповідальності за те, що через її недбальство це стало можливим.

Хай там як, а історія зі справою Тапі не завадила цього року переобранню Лагард на посаду очільниці Фонду на наступні п'ять років.