1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Британська королева відвідала Німеччину

6 листопада 2004 р.

Цього тижня упродовж трьох днів із державним візитом у Німеччині перебувала британська королева Єлизавета ІІ. У рамках багатоманітної програми відбулися, зокрема, зустрічі із президентом ФРН Горстом Келером і канцлером Ґергардом Шредером.

https://p.dw.com/p/AM9d
Королева Єлизавета ІІ разом з чоловіком у Німеччині.
Королева Єлизавета ІІ разом з чоловіком у Німеччині.Фото: AP

Це вже четвертий візит англійської королеви до Німеччини. І підтекстом кожного з них є нормалізація історично складних відносин двох народів, які були ворогами під час Другої світової війни. Обстріли німецькими ракетами британських міст та бомбардування англійською авіацією міст німецьких невигойною раною ятрять і досі. Визначну роль у примиренні британців та німців відіграє королева Єлизавета ІІ. Чому? Про це сказав президент Німеччини Горст Келер, виступаючи на державному прийомі у Берліні:

”Тому що після війни Ви особисто долучилися до примирення наших країн. Бо впродовж десятиліть Ваш уряд допомагав гарантувати свободу Берліна”.

Як і під час попередніх візитів, німці радо зустрічають Єлизавету ІІ. Коли її кортеж рухався вулицями Берліна, по всьому маршруту її вітав натовп городян. Велич і грація, яку випромінює 78-літня володарка британського престолу, приваблює німців.

Чоловік: ”Досі я стояв у третьому ряду і нічого не бачив. Я хочу дочекатися, коли вона проїздитиме тут знову, щоб сфотографувати її. Коли вона була у нас 1965 року, я теж приходив подивитися”.

Дитина: ”Дуже цікаво подивитися”.

Жінка: ”Багато побачити не вдається, але на в"їзді до палацу я побачила, у що вона вбрана, а більше нічого. Але, як на мене, це вже непогано”.

Тож можна сказати, що особистими зусиллям королеви, а також дякуючи повоєнній допомозі Британії, імідж ”туманного Альбіону” є позитивним. Проте, коли йдеться про Німеччину, багато британців і досі згадують війну. У їхніх головах ще панують кліше про добре німецьке пиво, жахливу німецьку педантичність і повну відсутність гумору в громадян від Рейну до Одеру. Не останню роль у створенні такого іміджу відіграє і британська преса. Перед кожним візитом королеви бульварні видання розгортають, зокрема, дискусію навколо того, хто перед ким повинен вибачатися за бомбардування під час Другої світової війни. Коли дослідника історії німецько-британських відносин, професора одного з лондонських університетів Ентоні Гліса ”Німецька хвиля” відверто спитала, чи ненавидить британська преса німців, він, сміючись, так само відверто відповів:

”Я думаю, що треба відповісти ”так”. Я вважаю, що це ненависть не всерйоз, і вона радше ірраціональна, але преса, перш за все бульварна, ненавидить імідж Німеччини, не саму Німеччину, а її імідж, який існує у Великобританії – це так”.

Королева стоїть над цими перепалками, а голови урядів Німеччини та Великобританії, як зізнається Тоні Блер, є взагалі є друзями:

”Канцлер Шредер є моїм добрим другом. Попри розбіжності в поглядах, які в нас трапляються час від часу, нас єднає значно більше, ніж розділяє”, - каже британський прем"єр.

Причини поганого іміджу Німеччини у Великобританії професор Ентоні Ґліс пояснює неглибокими знаннями своїх співвітчизників:

”Переважна більшість британців взагалі не може скласти будь-якого уявлення про сьогоденну Німеччину. Кожний англійський школяр знає, хто такий Адольф Гітлер, що відбувалося у ”третьому рейху”. Але якщо спитати, хто нині є канцлером Німеччини, – ніхто не знає”.

У відповідь на питання, як можна зарадити в цій ситуації, як подолати упередження, зблизити британців і німців у новітній Європі та яку роль у цьому може відіграти королева Єлизавета ІІ, професор Гліс зауважив:

”Якщо ми наважуємося на ближчі відносини у Європі, то це передбачає і більш адекватне уявлення про Німеччину. Звичайно, йдеться і про інші європейські країни, але насамперед ми маємо інакше поглянути на Німеччину. Той факт, що королева так часто відвідує Німеччину, доводить, що в політичних і дипломатичних колах усе ж існує потенціал для того, аби ми у майбутньому по-новому відкрили для себе Німеччину, відкрили Європу”, - підсумовує професор Гліс.