1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW
Суспільство

Бремен: портові крани замість ручної праці

Рене Вілленбрінґ11 травня 2009 р.

«По трубі пароплава ми могли визначити, звідки він», - згадує своє дитинство в порту ганзейського міста Бремена Йоахім Броєр. Його тодішня пристрасть до порту збереглася й дотепер.

https://p.dw.com/p/HntU

Життя без пароплавів та сильного бризу Ганс Йоахім Броєр уявити собі не може. Понад 49 років він працює в порту ганзейського міста Бремен. Йому зараз 58 років, й він працює інспектором Бременського товариства складів, розподіляє людей по змінах. Але вивчав він зовсім інший фах – фах пробника. «Пробник був правою рукою торговця», - каже Броєр. «Ми контролювали товари, які надходили з-за моря».

 

Права рука торгівця

Deutschland-Portal Bremen Hans Joachim Bräuer
Для Ганса Йоахіма Броєра бременський порт у дитинстві був гральним майданчикомФото: Hans Joachim Bräuer

З сировини, що надходила – бавовна, кава або тютюн – брали пробу й порівнювали з пробою торговця, яку він привозив з країни походження сировини. Якщо бавовна, наприклад, виявлялася вологою, брудною або з домішками, то про це одразу сповіщали керівництво. Торговець направляв рекламацію поставщику, і якщо не доходили компромісу, то зверталися до біржі, як до нейтрального та неупередженого арбітра.

 

Впізнавати кораблі по трубі

 

Виріс Йоахім Броєр у районі Валле на межі порту. «Для нас, дітей, порт був найкращим гральним майданчиком», - згадує він. Між старими пірсами, елеваторами та доками для підводних човнів так чудово гралося у хованки! Елеватори збудували ще за часів, коли Бремен був найбільшим у Європі перевалочним пунктом для збіжжя; доки ж для підводних човнів виникли в менш уславлений період німецької історії. Однією з найулюбленіших хлоп‘ячих розваг було відгадування пароплавів. Так, червоний ганзейський хрест відрізняв пароплави Німецького пароплавного товариства. Дізнатися, чи правильно відгадали, можна було лише тоді, коли пароплав був достатньо близько, щоб можна було прочитати назву на борту: «Назви ганзейських пароплавів закінчувалися на «…fels», як от “Uhenfels“; а назви пароплавів компанії Lloyd мали закінчення на «…stein», як от «Birkenstein».

Всі його друзі після закінчення школи шукали собі роботу звичайно в порту, то ж і Броєр знав напевно, що й він там працюватиме. Фаху пробника, який викладався у 50-х роках, вже не існує. Тепер така спеціальність називається «Контролер заморських товарів».

 

Замість вантажників з лантухами багатотонні крани

Deutschland Stadt Bremen Marktplatz mit Roland
Символ Бремена - статуя РоландаФото: picture-alliance / Helga Lade


Але не тільки назву замінили на більш сучасну, все життя в порту змінилося докорінно, каже бременець і додає, що люди й кораблі стали рідкістю в порту. Через високі тарифи вони стоять у пірсів лічені години.

Раніше вантажі перевозили в лантухах. Потрібно було багато вантажників, які переносили їх на берег, а завантажували пароплав У 70-ті роки цю роботу почали виконувати автопогрузчики. Потім почали використовувати контейнери. «Зараз навіть каву постачають у контейнерах», - запевняє Броєр. Багатотонні крани та автопогружчики геть витіснили ручну працю.

 

Велосипеди на греблі

 

 

Хоча все життя Ганса Йоахіма Броєра пов'язане з пароплавами, він так і залишився «береговим щуром». Тільки минулого року цей чоловік уперше відправився в тривалу морську подорож до Норвегії. Свій рідний Бремен він любить понад усе. «Про Бремен не скажеш, що це мегаполіс, який страждає від стресу. Тут все як на долоні». Окрім того, він може тут віддаватися своєму найулюбленішому хобі, веде далі Броєр. А це - велосипедні прогулянки: «Коли мені хочеться відпочити, я сідаю на велосипеда та їду на греблю. Там можу кататися годинами».